Спорідненість обласних бібліотек: наукові, універсальні, єднаючі
У липні цього року близько 30 журналістів з різних куточків країни зібралися в Кропивницькому, щоб обговорити: як працює Європейський Союз, підтримку ЄС для України, шлях України до членства в ЄС, та як протидіяти дезінформації.Навчання не обмежилося аудиторією: учасники також відвідали проєкти, що фінансуються ЄС, зокрема Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей та ветеранський спортивний простір «СВОЇ», створений в межах проєкту із соціальної згуртованості та підтримки ветеранів.Простором для дводенного спілкування стала головний читацький заклад Кропивницького – обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д.І.Чижевського – одна з найстаріших в Україні, найбільша за обсягом фондів книгозбірня області.
Вже перші кроки першим поверхом закладу дали відчуття спорідненості з нашою ЗОУНБ – Запорізькою обласною універсальною науковою бібліотекою.
Виставка живопису…
Роботи юнацької студії…
Дитячій простір.
Зал мистецтв, де ми обговорили виставковий процес, спільність тем та навіть співпадіння – наразі тут представлена експозиція Людмили та Олександра Демиденків. Ми у Запоріжжі мали можливість бачити роботи професора кафедри дизайну НУ «Запорізька політехніка» Олександра Демиденка.
Цікавезна експозиція представлена й на освітленому третьому поверсі бібліотеки: з вікон відкриває свої історичні пейзажі Кропивницький.
На першому поверсі – численні ознаки сучасності. 3D-прінтер й зразки дитячої творчості як постійна експозиція, яка отримує нові й нові експонати.
***
Бібліотека у Кропивницькому веде свою історію з другого (за новим стилем – 15) лютого 1899 року як перша Єлисаветградська громадська бібліотека. Створена за ініціативою і на кошти представників місцевої громади, кожен з яких отримав увагу та дослідження долі з подальшою публікацією архівних документів.
Так само, як і у нас, в Запоріжжі. Історія Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки починається 22 січня 1904 року із затвердження Статуту Олександрівської міської громадської бібліотеки Єкатеринославської губернії, а першого користувача новоутворена бібліотека прийняла 15 січня 1905 року.
Обидві бібліотеки завдячують своєю появою непересічним містянам – в Єлизаветграді натхненником був А.Ф.Якубовський – його постать отримала увагу та дослідження. В нашому місті це зокрема О.Л.Майдачевський. Дослідження його ролі у цьому процесі представлене у матеріалі https://mig.com.ua/najholovnishij-zaporizkij-bibliotetsi-120-rokiv-zhadaiemo-imena-prychetnykh-do-iuvileiu/
Співпадіння – творчі, історичні, мистецькі – траплялися в бібліотеці Кропивницького на кожному кроці.
Тут ведеться
Календар Дат і Подій Кіровоградщини
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя 2004-2026
Вже більш ніж півтсторіччя така робота ведеться й завзятими працівниками краєзнавчого відділу нашої бібліотеки.
Поєднує нас багато імен. Це зокрема Костянтин Йосипович Параконьєв, який народивсі у 1920-му в селі Володимирівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Його творче життя розпочалося тут, в колишньому Єлизавеграді (місто перейменоване кілька разів, наразі це Кропивницький). Факти, наведені на сторінці бібліотеки, підтверджують та доповнюють біографію, яку я записувала з донькою актора, мистецтвознавицею Аллою, вже у Запоріжжі.
“В 1941 році юнак закінчив Київський інститут театрального мистецтва і вирішив влаштуватися в театр рідного міста, в стінах якого ще відлунювали голоси корифеїв, а серед глядачів були такі, хто бачив гру Кропивницького, Карпенка-Карого, Заньковецької. Ледве молодий актор встиг прижитися у Кіровограді, як місто захопили фашисти. Передбачаючи окупацію, керівництво області ретельно складало списки евакуації промислових підприємств, закладів науки і культури, навіть окремих осіб. Театр до цього списку потрапляв, але з обмеженою кількістю працівників. Учорашнього випускника театрального інституту Параконьєва до нього не включили. А жити треба було. Театр окупанти не зачинили, лише контролювали репертуар. Параконьєв дебютував у жовтні 1942 року в ролі Халяви у виставі Марка Кропивницького “Вій”. Ця роль стане однією із провідних в артистичній діяльності митця. До неї він повертався ще неодноразово. Однак розгорнути свій могутній талант актору не вдавалося. Після війни його відкрито не переслідували: рятувало те, що не з власної волі Параконьєв залишився на окупованій території. Але ніколи “співпраці” з загарбниками не забували…” – наведено на сторінці обласної бібліотеки Кропивницького.
Та 22 роки він віддав Кіровоградському обласному українському музично-драматичному театру.
У 1967 році Костянтин Параконьєв прийшов до Запорізького музично-драматичного театру імені Щорса – нині це театр імені Володимира Магара, щоб стати одним із найяскравіших у творчому колективі, працюючи, як актор, і як режисер.
Образ Ярослава Мудрого на сцені нашого запорізького театру з однойменної драми І.Кочерги за своїм філософським змістом, багатогранністю історичного характеру, можна вважати одним з найскладніших у світовому репертуарі.
Актор практично жив на два міста, їхдив Кіровограду, же жили його рідні, до Запоріжжя…
22 березня 1987 року актор та режисер театру, кіноактор, Народний артист України, Лауреат Державної премії УРСР ім. Шевченка, Костянтин Параконьєв помер. Похований у Запоріжжі.
Дослідження його біографії, трагічної долі батька-священника, його перерваного війною навчання в Києві можна продовжити. https://mig.com.ua/ru/slahaemye-talanta-konstantyna-parakoneva/
І бібліотеки і цій роботі – вагомий та надихаючий ресурс.
І ЗОУНБ, і ОУНБ імені Д.Чижевського – інформаційні, культурно-просвітницькі комплекси, центри інтелектуального розвитку жителів регіону.
Дякуємо за співпрацю та вміння залучити нас до культурного життя України, Європи та світу.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та учасників подій
- Последние
- Популярные
Новости по дням
24 июля 2026
