James Webb знайшов загадкову «зорю чорної діри», яка сяє у 100 мільярдів разів потужніше за звичайну зорю
James Webb Space Telescope зафіксував у ранньому Всесвіті об’єкт, який виглядає майже як гігантська зоря, але фізично не може бути звичайною зорею: його енергетичний вихід приблизно у 100 мільярдів разів перевищує те, що здатна забезпечити зоряна термоядерна реакція. Команда MIT пропонує нову інтерпретацію — чорну діру, приховану всередині надзвичайно великої та щільної оболонки з водню.
Об’єкт знаходиться так далеко, що Webb бачить його у час, коли після Великого вибуху минуло лише кількасот мільйонів років. Він належить до групи загадкових джерел, які астрономи називають little red dots — маленькими червоними точками.
Ці джерела регулярно з’являються на глибоких знімках Webb і майже зникають у сучаснішому Всесвіті. Їхня природа стала одним із головних питань перших років роботи телескопа.
Команда MIT спочатку не шукала новий клас об’єктів. Дослідники працювали в межах огляду Mirage or Miracle, намагаючись встановити, чи надзвичайно яскраві об’єкти на дуже великих червоних зміщеннях справді є неймовірно масивними ранніми галактиками.
Новий червоний об’єкт мав дуже незвичайний спектр. Його світло різко падало нижче певних довжин хвиль — це так званий Balmer break, пов’язаний із тим, як водень поглинає випромінювання.
У звичайних зоряних популяціях такий розрив є відомим явищем, але в цьому випадку він був рекордно сильним. Одночасно спектр майже не показував металів: домінували водень і гелій.
Спочатку червоний колір можна було б пояснити пилом. Але моделювання показало, що настільки червоний спектр можна створити й без пилу, якщо світло проходить через надзвичайно щільну водневу оболонку.
Така оболонка вже більше нагадує атмосферу величезної зорі, ніж звичайну міжзоряну хмару. Проте залишається проблема енергії: термоядерний синтез не здатний забезпечити спостережувану яскравість.
Коли команда додала до моделі активно акретуючу чорну діру, картина стала значно краще відповідати даним Webb. Найкраща модель передбачає центральний об’єкт приблизно у 100 тисяч сонячних мас.
Навколо нього може розташовуватися щільна оболонка водню розміром порядку Сонячної системи. Чорна діра забезпечує величезну енергію, а оболонка змінює спектр так, що весь комплекс зовні нагадує незвичайну зорю.
Якщо ця інтерпретація правильна, «зорі чорних дір» можуть допомогти розв’язати іншу проблему: як у ранньому Всесвіті так швидко з’явилися дуже масивні чорні діри. Подібні об’єкти могли бути одним із проміжних етапів їхнього росту.
Поки це модель, а не остаточно підтверджений новий клас небесних тіл. Але вона одночасно пояснює кілька дивних характеристик little red dots і дає конкретні передбачення для майбутніх спостережень JWST.
Джерело: ScienceDaily / MIT
- Последние
- Популярные
Новости по дням
16 августа 2026
