НПЗ горят, а Херсон находится под угрозой штурма: интервью Поповича о планах России после режима тишины
Україна відновила удари по російських НПЗ, а атаки на нафтову інфраструктуру та перебої в роботі московських аеропортів створюють нові проблеми для Росії. Водночас на фронті зберігаються загрози на півдні: російські війська концентруються біля Голої Пристані, що викликає побоювання щодо можливих спроб форсування Дніпра та наступу на Херсон.
Військовий оглядач Денис Попович в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу проаналізував наслідки удару по Новокуйбишевському НПЗ, ефективність російської ППО та проблеми ворожої логістики. Також він оцінив можливості українського виробництва ракет і дронів та пояснив, наскільки серйозною є загроза для Херсона після 1 листопада.
Недовго музика грала для Росії, а тут знову все повибухало. На Новокуйбишевському НПЗ у Самарській області зафіксували 11 осередків займання. Це підприємство вже неодноразово атакували. Російське Міноборони звітує про понад тисячу збитих дронів за ніч. Водночас Wall Street Journal буквально вночі написала, що Україна нібито не битиме по російських НПЗ до проміжних виборів у США, а можливо, й довше. Але, як бачимо, удари поновилися. Що ми маємо розуміти про цей удар і поновлення атак? Чи було це для вас очікуваним?
Очікувано. Хоча я не думав, що це станеться до виборів. Я був упевнений, що удари поновляться, але не очікував цього раніше 4 листопада. Однак вони поновилися.
Про очікування результатів виборів у США 3 листопада тут узагалі не йдеться. Той факт, що знову почали бити по російських НПЗ, дуже тішить. Я ще раз повторю: прогнозував, що таке станеться. Моя помилка була в тому, що я думав, що це буде після виборів. Ми люди, ми можемо помилятися.
Я теж, чесно кажучи, думала, що удари поновляться в ніч проти середи, вже після 3 листопада. Але в Кременчуці було гучно. Люди, які живуть там і поблизу, кажуть, що справді були вибухи. Ми бачили й наслідки удару по Києву. Підкажіть, будь ласка, якщо на одному НПЗ зафіксували 11 осередків займання, це може паралізувати не одну установку? Наскільки це великий масштаб ураження?
Так, це значний обсяг. Очевидно, що з 1043 дронів, які, за даними російського Міноборони, збили їхні сили ППО, одинадцять усе ж таки пролетіли. Таке буває.
Вони кажуть, що збивають, але очевидно, що дрони долітають. І вже не першу ніч Росія звітує про 1200, 1040 збитих безпілотників. Думаєте, така тенденція зберігатиметься? Очевидно, що збивати таку кількість їм дедалі складніше. Прямо рої дронів летять.
Ми зараз не можемо точно встановити за даними російського Міністерства оборони, наскільки вони взагалі релевантні та правдиві, скільки насправді дронів летіло і скільки було збито. Щось таки було збито, у цьому жодних сумнівів немає, оскільки їхня ППО все ж працює.
Але тенденцію можна простежити. З кожним разом заявлена кількість збільшується. Вона може бути неточною, абсолютні цифри можуть бути неправильними, але те, що ми щоразу запускаємо більше дронів, – це сто відсотків. За цими даними російського Міноборони можна орієнтуватися.
І сам Новокуйбишевський НПЗ немаленький. Вісім мільйонів тонн нафтопродуктів на рік – це не найбільший НПЗ Росії. Є й більші, зокрема Омський НПЗ за Уралом, який, здається, переробляє 13 – 15 мільйонів тонн. Але Новокуйбишевський однозначно один із найбільших. Чи всі російські НПЗ насправді задіяні у виробництві військового пального?
Це залежить від характеру устаткування, яке є на цих НПЗ. Треба також дивитися на глибину переробки нафти. Якщо вона перевищує 80 відсотків, то на такому підприємстві виробляють усі види пального.
Зараз не згадаю, який саме показник глибини переробки має Новокуйбишевський НПЗ. Але там було сучасне устаткування, адже ми вже не вперше його атакуємо. Якщо глибина переробки велика, тоді там можуть виробляти всі види пального. Що стосується Новокуйбишевського НПЗ, то це, зокрема, ракетне пальне, пальне для літаків і ракет тощо.
Зверніть увагу супутникові знімки Planet Labs показали наслідки атаки на Новокуйбишевський НПЗ у Самарській області Росії, який атакували 30 жовтня. Над підприємством здійнялася густа хмара чорного диму, що охопила значну територію, однак через пожежу точно визначити масштаби уражень поки неможливо. Завод переробляє близько 8,8 мільйона тонн сировини на рік і виробляє, зокрема, авіапальне, яке використовує російська армія.
Повна розмова з Денисом Поповичем: дивитись відео
Губернатори Калузької та Тульської областей звітували про десятки дронів, у Брянську атакували підприємство, яке виробляє консерви для російської армії. А в московських аеропортах знову виник колапс. Яке значення мають ці регулярні зупинки авіасполучення?
Економічні наслідки треба окремо підраховувати, це питання не зовсім до мене. Але важливо розуміти саму систему авіасполучення Росії.
Москва – це головний авіаційний вузол країни. Там розташовані чотири основні аеропорти: Шереметьєво, Внуково, Домодєдово та Жуковський. Від цього центру, наче промені від зірки, розходяться маршрути по всій території Росії. Щоб із російської глибинки потрапити за кордон, часто доводиться летіти через Москву. І навіть для внутрішніх рейсів нерідко потрібна пересадка в столиці.
Якщо авіасполучення в Москві зупиняється, одразу скасовують і затримують багато рейсів. Це порушує внутрішню логістику та транспортну зв'язність Росії. Навіть Санкт-Петербург та інші великі аеропорти не здатні повноцінно замінити московський авіаційний вузол.
Для такої величезної території, як Росія, без авіасполучення дуже важко переміщуватися. Поїздка зі сходу на захід або навпаки потягом може тривати дні чи навіть тижні.
Це дуже добре, що ми маємо такий вплив. До того ж величезна територія Росії грає проти неї, адже захистити всі об'єкти просто неможливо.
Навіть Радянський Союз, який був значно сильнішим за Росію за багатьма параметрами, довго мав проблеми зі створенням суцільної системи протиповітряної оборони та радіолокаційного поля. А що вже говорити про Росію? До того ж Україна проробила величезну роботу, знищуючи комплекси ППО та їхні елементи.
Навесні й улітку майже не було дня, щоб не знищували якийсь елемент протиповітряної оборони на окупованих територіях або в Росії – пускову установку, РЛС тощо. А чим їх замінювати? Це не патрони, які можна виготовляти десятками.
Йдеться про високотехнологічні комплекси, для виробництва чи ремонту яких потрібні фахівці, час і ресурси. Тому кожен удар по таких системах створює проблеми для російської ППО. Тепер їм усього цього не вистачає. Водночас вони намагаються зосередити захист на найважливіших для себе об'єктах: Москві, резиденції Путіна, так званому Кримському мосту і, зрештою, фронті, який також потрібно прикривати з повітря.
У Fire Point заявили, що інформацію про припинення виробництва крилатих ракет "Фламінго" неправильно зрозуміли. Співвласник і головний конструктор компанії Денис Штільман запевнив, що виробництво триває і навіть нарощується. Йдеться, зокрема, про нові моделі ракет, тоді як FP-5 продовжують виготовляти. Наскільки важливо Україні збільшувати виробництво "Фламінго", які вже дістають до важливих об'єктів у Росії?
Я не бачив розбору того, що саме сказала пані Терех і що вона мала на увазі. Можливо, її слова вирвали з контексту, тому вони могли прозвучати інакше, ніж було насправді. Водночас я не прихильник концентрації всіх зусиль на одному виробникові.
Так, я теж не розумію, чому не розподіляти замовлення між кількома виробниками. Там ідеться про сотні мільярдів гривень.
У нас є Fire Point, який виготовляє дрони, здатні діставати до найвіддаленіших точок Росії, зокрема за Уралом. Компанія також працює над розробкою крилатих і балістичних ракет та систем ППО, які могли б збивати балістичні ракети. Це дуже добре, і такого виробника потрібно підтримувати.
Але не можна забувати й про інші українські підприємства. Наприклад, є КБ "Луч" – відома організація, яка розробляє високоточну зброю. Саме там створили "Стугну", "Нептун", ракети "Вільха" та інші зразки озброєння, які добре себе зарекомендували. Зокрема, ракетами "Нептун" ми знищували російську тактичну авіацію на аеродромах.
Влучання по Су-34 були саме цими ракетами. Тому підтримувати лише одного виробника, забуваючи про інших, неправильно. Що більше в нас буде виробників і засобів ураження, то краще для Збройних Сил України.
Абсолютно. Також ми вже довго чекаємо на балістичну ракету від Fire Point. Казали, що вона полетить восени, а зараз уже листопад. Як думаєте, встигнуть?
30 листопада – це теж осінь. А 1 грудня вже зима. Я прихильник того, щоб навколо розробки будь-якої зброї було якомога менше публічного шуму. Коли постійно обіцяють, що щось полетить через три, чотири чи п'ять місяців, а цього не відбувається, виникають запитання.
Причини можуть бути різними: не пройшли випробування, не було замовлень або виникли інші проблеми. Але якщо вже була публічна обіцянка, люди чекають на результат і не завжди сприйматимуть пояснення, чому зброя не полетіла. Тому такі заяви потрібно робити обережно, лише коли є повне розуміння, що обіцяне справді станеться.
Я не прихильник надмірного піару навколо розробки озброєння. Звісно, суспільство потрібно тримати в курсі й відповідати на його запити. Але ми ледь не щодня чуємо анонси нових розробок, обіцянки та розповіді про те, що ось-ось полетить. На мій погляд, це не дуже правильно.
Військовослужбовець із позивним "Осман" напередодні повідомив, що росіяни перекидають живу силу, боєприпаси та продовольство на Херсонський напрямок. Bild також пише про підготовку російського наступу на Херсон. Виходить, що в межах піар-акції для Трампа Росія використовує оголошений режим тиші не для миру, а для перегрупування та підготовки до нових атак. Наскільки загрозливим може бути сценарій після завершення перемир'я?
Я помітив одну неприємну деталь. Коли Дмитро Лубінець пояснює ситуацію та розповідає про подальші плани, перед ним стоять мікрофони журналістів російського Newsmax, а українських медіа немає. Це серйозний провал.
Можливо, "Українська правда" готувала там репортаж, але українського телебачення я не побачив. Натомість були Newsmax, "Известия", RT, НТВ, "Россия-1". Російські ка
- Последние
- Популярные
Новости по дням
2 ноября 2026
