Над нами висят невидимые облака из остатков метеоров: они могут выводить из строя GPS и создавать фантомы

03.09.2026, 20:56 24tv.ua

Ці висотні структури виникають в іоносфері на висоті близько 100 кілометрів – занадто високо для звичайних метеозондів і занизько для орбітальних супутників. Хоча людське око їх не бачить, вони регулярно нагадують про себе на поверхні планети: працюючи як гігантські радіодзеркала, шари відбивають радіохвилі, провокують помилки в GPS-навігаторах смартфонів, створюють хибні "привиди" на радарах ППО та заважають морському й авіаційному зв'язку, розповідає Science NASA.

Донедавна фізики могли досліджувати цей феномен лише крізь вузьку щілину: запускали одну ракету, яка робила поодинокі заміри вздовж власної лінії польоту. Революційний перелом стався завдяки суборбітальній місії NASA SpEED Demon (Sporadic E Electrodynamics Demonstration).

Команда SpEED Demon / Фото NASA

Головне технологічне ноу-хау полягало у скиданні автономних зондів. Опинившись безпосередньо всередині спорадичного шару, ракета розгорнула чотири окремі міні-детектори; прилади розлетілися в різні боки від головного модуля; разом з основним носієм вимірювання плазми проводилися одночасно в п'яти різних точках одного масиву, перетворивши "вузьку оглядову щілину на повноцінну панораму".

Отримані дані повністю перевернули уявлення дослідників. Раніше вважалося, що спорадичний шар – це відносно рівний, плаский і статичний пласт із високою концентрацією іонізованих металів (переважно заліза та магнію).

Насправді всередині хмари панує бурхливий хаос. Шар виявився структурно складним, хвилястим і деформованим потужними турбулентними вихорами нейтральних вітрів. За словами фізика Генрі Валентайна, візуально його геометрія нагадує радше закручену "булочку з корицею".

Під час падіння зондів шар узагалі розпався на дві окремі хвилі – явище, близьке до нестабільності Кельвіна-Гельмгольца, яке утворює характерні завихрення на звичайних перислих хмарах.

Успіх випробувань дозволив NASA масштабувати методику. Команда вже застосувала подібні зонди під час сонячних затемнень 2023 та 2024 років, а згодом протестувала систему SEED у тропічних широтах із атола Кваджалейн. Тепер учені впевнено стверджують: спорадичні шари більше не є цілковитою загадкою. Вони підпорядковані чітким сезонним циклам із піком у літні місяці.

Поєднання багатоточкових запусків ракет із наземними сканерами наближає фізиків до точного прогнозування космічної погоди, що в майбутньому дозволить захистити глобальні навігаційні та комунікаційні системи від раптових збоїв.

Читать полностью…