Ключі дo cтепу і мopя, які залишив нам дocлідник, закoханий в Нaдазов’я
Мабуть, тому, що лише в деяких країнах світу (це лише рф, Білорусі і Казахстані) День археолога святкують 15 серпня, щоб відзначити цю подію, в Запоріжжі обрали іншу дату.
І напередодні, 12 серпня, в Запорізькому обласному центрі молоді, на запрошення керівника Простору Ідентичності Надазовя І Степу За Порогами відбулася зустріч «Співець Меотиди і Надазов’я – Олексій Огульчанський».
Це друга подія в межах просвітницько-мистецького проєкту #СилаТрадиціїКодНадазов’я, організована в ЗОЦМ для ВПО громад Бердянщини, міста Бердянська і друзів з інших районів області та міста Запоріжжя – за ініціативою Осипенківської Сільської Військової Адміністрації Бердянського району.
День пам’яті Олексія Огульчанського в Просторі Ідентичності Надазов’я І Степу За Порогами став можливістю зануритися у спогади, згадати людину, важливу для формування багатьох сучасних істориків (Олексій Огульчанський через свій літературний спадок вплинув на вибір Юрія Вілінова, а його колега Сергій Шишков навіть мав можливість поспілкуватися з метром).
Олексій Якович Огульчанський народився у 1912 році на хуторі поблизу Луганська, а пішов у засвіти 13 серпня 1996 року в Бердянську.
З 1926 року він жив і працював на Бердянщині (Запоріжжі), і став відомим письменником, педагогом та краєзнавцем Надозів’я, автором захопливих книжок про степ і море, таємниці природи та роботу юних дослідників-краєзнавців. Працював у районних музеї, редакції газети, університеті, центрі творчості юнацтва, навчальних закладах міста і району…. https://share.google/4n1z0qVGZ7W8e3vpA
У вступній частині зустрічі прозвучало привітання від краєзнавця, ветерана російської-української війни, літератора Вадима Саввона – «Наш степ від скитів і козацтва до сьогодні». Вадим пише книгу, яка стане сучасною екстраполяцією історії краю.
Присутні згадували Бердянщину і Надазов’я, які, на жаль, нині знаходяться під окупацією. Для тих, хто мимоволі втратив рідне житло, можливість ходити вулицями, знайомими з дитинства, ці спогади стали віртуальним поверненням. Розповіді тих, для кого Бердянськ та Приморськ були літнім релаксом, подорожжю до моря, наповнювали враженнями, знайомими іменами спілкування товариства. Згадували людей творчого кола, музейників, ентузіастів, які вивчали, популяризували, створювали унікальний образ рідного Надазов’я.
Панельну дискусію: «Наш природний і культурний спадок, досліджений О.Огульчанським – основа для для повоєнної відбудови» – відкрила доповідь Наталії Юренко – заступниці Приморського міського голови з питань діяльності виконавчих органів Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області.
На зустрічі учасники зазирнули в грибоку давнину, з якої Олексій Огульчанський вивів у науковий простір майже повністю збережений кістяк викопного південного слона, або південного мамута. Південні слони жили у період від 2,6 до 0,7 мільйона років тому, в Євразії та у Північний Америці. І у нашому Надазов’ї.
На початку сорокових років минулого сторіччя під час виконання земляних робіт, приблизно за три кілометри від Ногайська (таку історичну назву мав тоді Приморськ), й були знайдені доісторичні скам’янілості.
Завершити розкопки та дослідження завадила Друга світова війна. Скелет південного слона викопали під час окупації німецькі солдати, вивезли до Берліну. А повернувся артефакт «додому» лише у 1949-му – але не в Ногайськ, а в Ленінград (нині Санкт-Петербург). Там, у Зоологічному музеї, кістяк виставлений і досі…
А до Приморська він прийшов як оригінальний туристичний об’єкт. Про це розповіла пані Наталія Юренко.
https://youtu.be/_D63nN7OjLw?si=nAlqJ026-8Y9MQNO
На кручі біля Азовського моря із землі стирчить репліка черепа прадавнього слона. Бетонні бивні височіють над землею приблизно на 1,7 м, а частина голови – на 70 см.
Проєкт, який дістав назву «Узбережжя слонової кістки», вигадали та втілили декілька завзятих місцевих громадських організацій.
Активні мешканці громади Приморська у 2021 році об’єдналися заради реалізації чудової проєктної ініціативи: прибирання на схилах узбережжя Азовського моря, обладнання майданчика для відпочинку туристів і відпочивальників й встановлення скульптурного зображення в натуральний розмір Південного мамута (слона), знайденого саме на тому місці у 1940-му Олексієм Огульчанським і його вихованцями.
«Спілка краєзнавців Приморська» надала історичні довідки та матеріали, учасники ГО «Приморськ 24/7» зробили макет кісток на 3D-принтері, а активісти «Безпеки і добробуту» виготовили череп і бивні із бетону. Роботу виконали майстри Андрій Соловйов та Андрій Гатаулін.
А до створення муралу у Приморську долучилися Єлизавета та Андрій Соловйови.
На фото – літо 2021 року…
Профінансували проєкт в рамках Програми розвитку ООН.
Розповів про цю роботу Олександр Панченко, голова ГО «Безпека і добробут», зазначивши, що саме об’єднання зусиль декількох громадських організацій і надало натхнення для здійснення мрії. Південний слон повернувся додому.
Говорили на зустрічі й про літературну та педагогічну роботу Олексія Огульчанського. Співробітники краєзнавчого відділу Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки представили експозицію книжок, які зберігаються у фонді відділу. Юрій Вілінов одразу взяв до рук улюблену книжку – «Пленники Леванта», знайому з дитячих років (видана у Запоріжжі у 1960-му).
Докладний бібліографічний огляд творчого доробку Олексія Огульчанського, а також презентацію 12 пригодницьких повістей та оповідань автора провела Ірина Шершньова, головний бібліограф відділу краєзнавства ЗОУНБ.
Творча спадщина Олексія Яковича Огульчанського (30.03.1912 – 13.08.1996)
Всі книги доступні для відвідувачів, а відкривши навмання одне з оповідань, розумієш, яким даром володів Олексій Огульчанський, як він вмів захопити увагу своїх численних учнів, гуртківців, та й тисячі своїх читачів…
«Урал» ішов уздовж спадистого берега Азовського моря. Дув попутний східний вітер – левант. Вечоріло.
– Праворуч від борту бухта Вітрів Кут, – оголосив Прокіп Гнатович.
Члени експедиції – неважко здогадатися, що то були Ростислав Андрійович та його юні помічники Толя і Василько, – стояли біля правого борту шхуни. Вони дивилися на стрімкий азовський берег. Освітлений вечірнім сонцем, він здавався рудим, аж мусянжевим, таким, як і поля дозрілих хлібів, що виднілися на обрії…
Відбулись панельна дискусія з дослідниками та краєзнавцями «Ключі до степу і моря від Огульчанського в наш час».
Тривало творче, живе спілкування, нові знайомства, звучали спільні сенси. Спогади та щасливі розповіді про наш степ і наше море, про пам’ять. Про людей, які несли і несуть свій дім у серці…
Впродовж панельної дискусії відбулося цікаве спілкування з почесним учасником заходу: Юрій Вілінов – відомий запорізький краєзнавець, дослідник історії рідного краю, літератором, член Національної спілки краєзнавців України.
Юрій Аркадійович брав участь у багатьох експедиціях, долучався до виявлення стародавніх пам’яток, зокрема разом із колегами знаходив давні антропоморфні стели на Запоріжжі та рештки доісторичних тварин (мамонтів, шерстистих носорогів, гігантських оленів https://share.google/MpxMX1iGGf2j9R9hg).
Він згадав, що поштовхом для власних досліджень для нього стало знайомство в юності з книжками Олексія Огульчанського – про наукові розвідки Бердянщиною – містом і селами району.
Доєднався до івенту в режимі онлайн-конференції й Іван Михайленко, мешканець села Миколаївка Бердянського району, краєзнавець, нині, після 2022 року перебуває в одній з країн Євросоюзу. Іван Федорович згадав власні зустрічі з Олексієм Огульчанським, який часто приїздив до села Миколаївка і скелястих урочищ з цілинним степом, які знаходяться поблизу, зустрічався з мешканцями села, які допомагали краєзнавцю в наукових розшуках, доєднався до тих досліджень і пан Іван.
ВПО, мешканці громад Бердянщини і міста Бердянськ, інших місцин області і мешканці м.Запоріжжя – учасники заходу, в ході спілкувань і творчих активностей, згадували Бердянськ і Бердянщину, рідні місця і пам’ятки – дорогі нам символи малої батьківщини, яка попри все, у наших серцях і пам’яті.
Бердянщина – це більше, ніж місце на карті. Це частина нас. Це наші спогади, традиції, люди, море, степ, історії, зафіксовані тими, хто жив до нас і які ми пам’ятаємо і передаємо далі.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та Олега БУДЯКА
* За фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією
- Последние
- Популярные
Новости по дням
18 августа 2026
