Музей як простір єднання громади – за допомоги Євросоюзу
Одним із надихаючих заходів у Кропивницькому, на який в програмі тренінгів «ЄС: просто про складне» були запрошені близько тридцяти журналістів що всієї України, стала презентація оновлення одного з найповажніших музеїв.
Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей є найдавнішим музейним закладом сучасної Кіровоградської області. Свою історію музей виводить з 1918 року, коли тогочасна влада вирішила відкрити у приміщенні колишньої Єлисаветградської жіночої гімназії природничо-історичний музей, концепція якого було проголошена активістами ще у 1913 році – музейний заклад «загального характеру». Тобто не музей при навчальному закладі, а заклад, котрий би охоплював своєю діяльністю всі категорії населення. Та не тільки міського, а такого, який би поширював свою роботу на всю північну частину тогочасної Херсонської губернії.
Розпочав роботу природничо-історичний музей у 1918-1919 роках у будівлі колишньої жіночої гімназії. Офіційно був відкритий для відвідувачів 20 травня 1920 року вже у приміщенні колишнього Єлисаветградського земського реального училища.
У тому, що музей розпочав свою повноцінну роботу у стінах реального училища, є певний символізм, тому що саме тут спочатку був створений природничо-історичний кабінет, а потім, у 1883 році, на його основі – історико-географічний музей. І це був перший музейний заклад на теренах нинішньої Кіровоградщини.
У першій половині 1927 року Зінов’євський (у 1924 році місто Єлисаветград було перейменовано на Зінов’євськ) окружний природничо-історичний музей мав зоологічний (підвідділи – анатомія та фізіологія людини), палеонтологічний, мінералогічний, сільського господарства, археологічний (підвідділи – нумізматики та зброї) відділи, а також картинну галерею з відділом мистецтва.
У 1929 році Зінов’євському окружному природничо-історичному музею було надано у користування будівлю на вулиці Леніна, 40 (нині вулиця Архітектора Паученка, 40).
Нині тут діє Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей* (цю назву, відповідну його значущості, він отримав 29 квітня 2024 року), який є історичним правонаступником природничо-історичного краєзнавчого музею.
Деякі засадничі дати мають відгук й у нашому, запорізькому музейному житті. Зокрема це виникнення музейної кімнати у нашому Народному домі (нині на Майдані Волі) , куди зібрав безцінні знахідки Яков Новицький за сприяння Олександра Майдачевського. Обидва – яскраві учасники просвітницького руху в нашому місті. Вже не вперше думаю про те, що перші музейні простори не звільнилися від намагання довести, що все почалося тільки з царювання радянської влади. Та ні, історія мала притулок й раніше, саме завдяки численним ентузіастам.
Наразі музейний простір у Кропивницькому оновлюється. Результати були представлені наочно, та прокоментовані представницями ГО «Центральноукраїнська обласна спілка музейних працівників». Саме ця громадська організація у партнерстві з Центральноукраїнським обласним краєзнавчим музеєм втілювала у життя проєкт «Музей і громада: простір єднання» – за підтримки ІСАР «Єднання» та фінансування Європейського Союзу.
Офіційною мовою, проєкт був спрямований на розвиток музейного простору як відкритого середовища взаємодії з громадою, включав проведення культурно-освітніх заходів, розвиток інклюзивності та впровадження сучасних підходів до роботи з аудиторією.
Досягненнями організації та команди стали численні культурно-освітні та соціально значущі проєкти у сфері музейної справи; досвід документування та представлення матеріалів, пов’язаних із сучасною історією України; впровадження інклюзивних та інноваційних практик у музейному середовищі; співпраця з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та культурними інституціями; участь у професійних заходах, спрямованих на розвиток музейної галузі та збереження культурної спадщини.
Як наочний результат впровадження грантового проєкту «Музей i громада: простір єднання» гості музею побачили сучасний електричний підйомник для відвідувачів з інвалідністю. Він призначений також для людей, які мають протези, для людей старшого віку, яким важко спускатися по крутих сходах до експозиції на мінус першому рівні закладу. Через те, що будівля обласного краєзнавчого музею є пам’яткою архітектури, облаштування безбар’єрних просторів – це велика проблема. Тому тут протягом років шукали відповідні рішення. Знайшли, реалізували завдяки європейському гранту.
Екскурсію провели співробітниці, завідувачки відділів ЦОКМ Алла Поперешняк – голова Спілки музейних працівників, та Валентина Пархомчук, координаторка проєкту «Музей і громада: простір єднання». У команді ГО «Спілка музейних працівників» до 50 людей. Це здебільшого співробітники Центрально-Українського обласного краєзнавчого музею.
В межах проєкту «Музей i громада: простір єднання» було проведено декілька комплексів заходів. “Перший – для музейних працівників області, де ми їх навчали бути центром для громади. Другий блок – активності в нашому музеї, під які ми отримали інноваційне обладнання та техніку. І третій блок – впровадження інфраструктурних інклюзивних рішень”, – розповіла пані Алла.
Кошти першого гранту, отриманого у співпраці з фондом «Єднання» від Європейського Союзу, були спрямовані на технічне забезпечення. Частина пішла на зарплати, як допомога музейникам області.
“Справа у тім, що Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей – це методичний центр для роботи зо всіма музейниками області. І є дуже багато маленьких регіональних музеїв, яким потрібна методична, практична допомога – на прикладах, на заходах. Зараз, коли йде російсько-українська війна, треба все розповісти з нуля, пояснити, як зробити вітрину, як зробити експозицію. Залучали провідних науковців нашого університету імені Володимира Винниченка, провідних археологів”, – розповідала пані Алла.
Численні заходи були проведені офлайн безпосередньо в музеї для музейників області. Встановлено нове обладнання, завдяки чому могли підключати онлайн спільноту. Були проведені масштабні підсумкові форуми.
А також для затвердження нових форм експозиційної роботи тривають численні заходи для ВПО, для груп ВПО, для військових, для родин загиблих військових.
“Під час реалізації проєкту ми все висвітлювали в ЗМІ, ділилися нашим надбанням. Хоча ми невеличка платформа, охоплення в нашому проєкті становило сто сорок тисяч читачів. У нас є сторінка Спілки музейних працівників, де ми висвітлюємо наші події, популяризуємо нашу співпрацю”, – додала пані Валентина.
Журналісти, учасники тренінгу, подивилися зал археології, який виглядає класично, зали історії, етнографії, музичного спадку, залу образотворчості…
Спустилися на цокольний поверх, куди й веде за потреби електричний підйомник для відвідувачів з інвалідністю.
Тут в залі, яка деякий час була порожня, створена експозиція «Календар як дзеркало суспільних змін». Враховуючи зміни у нашому календарі, музейники, щоб проводити просвітницьку роботу, додали якісний предметний ряд. Представлені унікальні, відповідні датам предмети церковного спадку, а також і предмети з політичної, суспільної історії. У процес створення виставки були залучені місцеві фотографи, дизайнери та художники.“Отак, різними мовами ми висвітлюємо різні етапи історії”, – сказала пані Алла.
Вразив нас відділ природи. Тут змонтоване грантове обладнання. “Екран, на якому зал природи населяють різні мешканці нашої території різних часів”, – представила новацію пані Валентина.
У межах цього проєкту музей впровадив інноваційну інтерактивну інсталяцію в експозиції «Природа» – це дзеркало доповненої реальності «Дивовижні тварини». Опція дозволяє відвідувачам ознайомитися з сімома анімованими 3D-моделями доісторичних істот, рідкісних тварин та видів, занесених до Червоної книги України, пропонуючи захопливий та інтерактивний навчальний досвід для аудиторії будь-якого віку. Вони наче літають над головами відвідувачів, заповнюючи голосами музейний простір.
Сподіваємося відвідати згодом філію ЦОКМ, музей Марка Кропивницького**, де реалізують оновлення в межах другої хвилі конкурсу проєктів «Єднання для громади».
Проєкт має назву «Ім’я, що об’єднує: Кропивницький і громада». За словами Валентини Пархомчук, “музей стане відкритішим, і ми сподіваємося, що про Марка Кропивницького більше дізнаються в Україні”.
У межах проєкту планують оновити сценічний простір музею; додати інтерактивні елементи; провести виставки й публічні дискусії; підготувати театральні постановки, зокрема за дитячими п’єсами Марка Кропивницького; створити подкаст і краєзнавче видання про його спадщину.
Також у музеї планують модернізувати простір і впровадити цифрові інструменти для взаємодії з громадою. Проєкт вже триває, розпочавшись у травні, завершенням стануть вистави на сцені музею, заплановані восени цього року.
“Десять років тому, 14 липня 2016 року, наше місто із Кіровограда перейменовано на місто Кропивницький. Область, до речі, ще Кіровоградська, треба виправити, – розповіла пані Валентина. – Тому ми й присвятили проєкт театральному діячу, і реалізуємо його на базі меморіального музею Марка Кропивницького. Він створений у 1982 році до сторіччя українського професійного театру, який заснував Марко Кропивницький та його друзі, корифеї українського театру, брати Тобілевичі. Вони всі корифеї – і всі наші земляки.
Ми живемо на землі корифеїв. У нас тут все про театр, про корифеїв. І наша філія – меморіальний музей Кропивницького, знаходиться в будинку, в якому двадцять років проживав Марко Кропивницький і в якому вінчав на першу прем’єру Марію Заньковецьку в ролі Наталки Полтавки…
Тому в межах цієї хвилі гранту ми реалізуємо низку активностей, які покликані ознайомити жителів та гостей міста із творчою спадщиною Марка Кропивницького.
Зверну особливу увагу на маловідомий факт. Марко Кропивницький є й засновником дитячого театру.
Я б його назвала менеджером української культури. Можна сказати, він наш перший український дипломат. Він створив дуже сильну трупу, яка з успіхом гастролювала як в Україні, так і в Санкт-Петербурзі, у Варшаві, в Вільнюсі, в Тбілісі, в Кракові. І всю
- Последние
- Популярные
Новости по дням
21 июля 2026
