Студенти дедалі частіше живуть із батьками й їздять до університету: чи справді гуртожиток перестає бути обов’язковим

15.09.2026, 15:40 newsyou.info

Університетське життя десятиліттями описували за одним сценарієм: випускник школи переїжджає з дому, заселяється в гуртожиток, знаходить нових друзів і вчиться самостійно вирішувати побутові проблеми. Але зростання вартості оренди й загальних витрат поступово змінює цю модель. Дедалі більше студентів залишаються жити з батьками й їздять на заняття з дому, навіть якщо дорога займає годину або більше.

Guardian описує британських студентів, для яких щоденна поїздка стала не тимчасовим компромісом, а основною моделлю навчання. Для одних це можливість уникнути величезних витрат на оренду, для інших — спосіб залишатися ближче до сім’ї й не накопичувати зайвий борг.

Житло — одна з найбільших статей студентських витрат. У великих університетських містах навіть кімната в спільній квартирі може коштувати стільки, що значна частина позики або сімейного бюджету йде лише на оренду.

Якщо університет знаходиться в межах транспортної доступності, поїздка потягом або автобусом іноді виходить дешевшою навіть з урахуванням сезонного проїзного. Особливо якщо студент може згрупувати заняття в три-чотири дні, а не їздити щодня.

Після пандемії частина університетів зберегла змішані формати: записи лекцій, онлайн-консультації й цифрові матеріали. Це не робить навчання повністю дистанційним, але дозволяє краще планувати фізичну присутність на кампусі.

Раніше багато сервісів будувалися навколо студентів, які живуть поруч. Тепер університети створюють кімнати відпочинку, шафки, кухні, місця для навчання між парами й навіть можливість недорого переночувати одну ніч, якщо ввечері запланований захід, а наступного ранку — рання лекція.

Такі дрібниці мають велике значення. Людина, яка живе в гуртожитку, може зайти до кімнати між заняттями, приготувати їжу або переодягнутися. Той, хто приїхав з іншого міста, фактично проводить весь день у громадських просторах кампусу.

Тому для студентів-пасажирів важливі довгі години роботи бібліотеки, доступ до розеток, недорога їжа й безпечне місце, де можна провести кілька годин.

Найочевидніший мінус — дорога. Дві години в транспорті щодня швидко перетворюються на десять годин на тиждень, які могли б піти на сон, навчання або роботу.

Є й соціальна сторона. Значна частина дружби виникає не на лекції, а після неї: спонтанна кава, вечір у гуртожитку, клубна зустріч або спільне навчання ввечері. Якщо останній потяг додому відправляється о дев’ятій, студент часто мусить вибирати між участю й комфортним поверненням.

Деякі молоді люди тому свідомо залишаються на кампусі довше, навіть якщо заняття завершилися. Вони вступають до клубів, домовляються про спільну роботу й намагаються не перетворювати університет лише на місце, куди приїхали на лекцію й одразу поїхали.

Повернення після занять у той самий дім, де людина жила школярем, може уповільнювати відчуття самостійності, якщо сім’я не переглядає старі ролі. Студенту вже потрібні інші межі, приватність і право планувати власний час.

Водночас домашня база дає стабільність: звичне житло, підтримку родини й значно менше побутових витрат. Для частини молоді це знижує стрес у перший рік навчання.

Вибір тому залежить не тільки від оренди. Потрібно рахувати реальну тривалість дороги, вартість транспорту, розклад, можливість працювати або вчитися в потязі та те, наскільки важливе людині кампусне життя.

Традиційний переїзд нікуди не зникає, але більше не є єдиним сценарієм студентської самостійності. Для дедалі більшої кількості молодих людей дорога з дому стає способом отримати освіту, не беручи на себе ще й повну вартість окремого житла.

https://www.theguardian.com/education/2026/sep/13/rise-of-student-commuters-costs-living-at-home-or-in-halls