3 октября 1952 – операция "Ураган": как Британия ворвалась в ядерный клуб, утерев нос США и СССР

03.10.2026, 04:58 24tv.ua

О 8 ранку за місцевим часом над мілководною лагуною Трімойль спалахнуло сліпуче світло, яке на мить затьмарило тропічне сонце, і у небо здійнялася гігантська хмара. Ось такий вигляд мала операція "Ураган" (Operation Hurricane) – перше в історії Великої Британії успішне випробування ядерної зброї. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Щоб зрозуміти мотиви Даунінг-стріт, варто повернутися у 1946 рік. Велика Британія вийшла з Другої світової війни серед переможців, але економічно розчавленою. Країна жила за жорсткою картковою системою, міста лежали у руїнах від німецьких бомбардувань, а державна скарбниця була порожньою. А тут ще й політичного удару завдали найближчі союзники.

Річ у тім, що під час війни британські вчені у рамках надсекретного проєкту Tube Alloys зробили колосальний інтелектуальний внесок в американський Мангеттенський проєкт. Тож Лондон цілком обґрунтовано розраховував на рівноправне повоєнне партнерство у сфері атомної енергії. Натомість Конгрес США ухвалив сумнозвісний Закон Макмагона (Закон про атомну енергію 1946 року), який суворо заборонив передачу будь-яких ядерних технологій та інформації іншим державам, ураховуючи й Британію.

Для гордого британського істеблішменту це був відвертий ляпас. Міністр закордонних справ Ернест Бевін тоді емоційно, але пророчо заявив на закритому засіданні: "Ми повинні мати цю штуку, хоч би чого це коштувало, і на ній має майоріти чортів Юніон Джек!" Тоді прем'єр-міністр Клемент Еттлі таємно ініціював програму створення власної зброї під кодовою назвою High Explosive Research (Дослідження вибухових речовин високої потужності), а керівником проєкту став геніальний фізик доктор Вільям Пенні, який раніше працював у Лос-Аламосі.

Британцям довелося буквально винаходити технологічний велосипед наново, спираючись лише на феноменальну пам'ять своїх вчених та власні вкрай обмежені ресурси. Це був титанічний виклик для виснаженої економіки, але питання стояло руба – або Британія стає ядерною державою, або назавжди перетворюється на другорядного гравця на шахівниці Холодної війни, де вже домінували Сполучені Штати та Радянський Союз (який несподівано швидко випробував свою бомбу РДС-1 у 1949 році).

Як Британія підірвала свою першу атомну бомбу – ще й всередині корабля: дивіться відео IronMinds-1

Коли плутонієвий заряд був нарешті готовий, постало складне питання логістики. Густонаселені Британські острови абсолютно не підходили для випробувань, і тут на допомогу прийшла Австралія, чий прем'єр Роберт Мензіс погодився надати безлюдний архіпелаг Монтебелло. Але найцікавішим був сам спосіб підриву – на відміну від янкі чи совєтів, які скидали бомби з літаків або підривали їх на високих сталевих вежах, британські військові стратеги мислили категоріями морської імперії.

Головним страхом лондонського Адміралтейства було те, що ворожі агенти можуть таємно провезти ядерний пристрій у трюмі звичайного комерційного судна і підірвати його у порту на річці Темза, миттєво знищивши серце країни. Тому й для операції "Ураган" бомбу розмістили не на суші, а всередині корпусу старого списаного фрегата Її Величності "Плім" (HMS Plym), пришвартованого над глибиною 12 метрів. Плутонієвий пристрій, що використовував інноваційне левітаційне ядро (значно вдосконалена технологія порівняно з американською бомбою "Товстун", скинутою на Нагасакі), був надійно захований під палубою.

Коли автоматичний таймер відрахував останні секунди, стався вибух потужністю близько 25 кілотонн, і температура в епіцентрі досягла мільйонів градусів. Бойовий корабель вагою 1400 тонн буквально випарувався за мілісекунди – від фрегата не залишилося нічого, крім кількох розплавлених радіоактивних шматків покрученого металу, які пізніше знайшли на берегах сусідніх островів. Вибух підняв у повітря тисячі тонн киплячої води, піску та морського мулу, створивши апокаліптичну картину руйнування.

Успіх операції "Ураган" став абсолютним тріумфом британської науки та незламної політичної волі. Вінстон Черчилль, який на той час знову повернувся у крісло прем'єр-міністра, з неприхованою гордістю оголосив про результати у парламенті. Цей вибух досяг своєї головної стратегічної мети – він змусив Вашингтон кардинально змінити ставлення до Лондона. Зрозумівши, що Британія здатна самостійно розробляти передові ядерні технології, США пішли на поступки, і у 1958 році країни підписали Угоду про взаємну оборону, відновивши повноцінну ядерну співпрацю.

Британський "Ураган" змусив і Москву здригнутися, хоча радянське керівництво публічно й намагалося применшити значення цього випробування. У відповідь на появу ще однієї ядерної держави на Заході, Союз був змушений форсувати власну програму розробки потужнішої термоядерної зброї. Та хай там як, і США, і СРСР довелося посунутися, звільняючи місце на той час лише для третього повноправного члена елітного, але смертоносного ядерного клубу.

Читать полностью…