Наш веб-сайт использует файлы cookie, чтобы предоставить вам возможность просматривать релевантную информацию. Прежде чем продолжить использование нашего веб-сайта, вы соглашаетесь и принимаете нашу политику использования файлов cookie и конфиденциальность.
BBC стало відомо, що в операції з невдалої оборони Лимана брали участь елітні російські військові з’єднання, і вони зазнали серйозних втрат. Як мінімум дев’ять людей загиблими та одного тяжко пораненим втратила під час відступу з Лимана 3-я гвардійська бригада спеціального призначення Головного управління генерального штабу, з’ясувала BBC, вивчивши соціальні мережі та поговоривши із сестрою одного із загиблих бійців.
Такі військові з’єднання ще з радянських часів вирушають на найважливіші військові завдання. Поки російська армія відступала з цього міста на Донеччині, російська пропаганда розповідала, що його захищають мобілізовані з самопроголошеної ЛНР та російські добровольці з загонів “Барс”, які формуються у регіонах.
“Всю третю спец.бригаду спецназа знищили. Кинули в м’ясорубку. Який він у мене гарний. 19 років”.
“Під час виконання завдань на території України героїчно загинув мій брат. Вічна тобі пам’ять, моє серце, мій герой!”
“Повідомили дуже сумні новини для мене! Загинули мої брати, друзі, справжні товариші по службі і просто хороші мужики. Мені вас не вистачатиме!”
“Просимо молитов за упокій воїна В’ячеслава (Зінцова), випускника школи-інтернату при Миколо-Шартомському монастирі. Загинув у Красному Лимані”.
30 вересня та 1 жовтня у соціальній мережі “ВКонтакті” з’явилася низка повідомлень, які говорили про те, що відступ російської армії з міста Лиман Донецької області відбувався не так просто, як про це повідомляли офіційні російські ЗМІ, а місто намагалися захищати далеко не лише добровольці з Росії чи мобілізовані жителі самопроголошених республік, які Володимир Путін на той момент оголосив територією Росії.
“Загинули 8 людей, двоє були поранені у тяжкому стані. Один із них помер, один поки живий, але дуже важкий. Загинула вся група майже. Хлопці герої справжні. Шкода тільки, що немає більше цих героїв”, – розповіла BBC сестра одного із загиблих військовослужбовців, підтвердивши, що при відступі з Лимана відділення втратила 3-я бригада спецпризначення ГУ ГШ із Тольятті. “Усього загинуло дев’ятеро людей, двоє поранених”, – сказала дружина іншого загиблого.
Повної інформації про місце та обставини загибелі десантників їхні родичі не мають, інформація їм надходить уривчаста: “Знаю, що ось цих хлопців там кинули, вони цілу добу відбивалися, але не змогли. Загинув мій брат, йому був лише 21 рік, загинув його друг, йому 19 років”, – розповіла сестра загиблого. Коли тіла військовослужбовців повернуть додому і коли відбудеться похорон, сім’ї поки не знають.
19-річний рядовий Данило Бойков був наймолодшим у цьому відділенні, разом із ним загинули старший лейтенант В’ячеслав Зінцов, молодший лейтенант Віктор Горобець, старшини Андрій Шорін та Юрій Філатов, рядовий Олексій Чиндін. Військовослужбовців Карпенка та Узбякова з тяжкими пораненнями було доставлено до шпиталю. Узбяков пізніше помер.
Ймовірно, це найбільша одноразова втрата 3-ї бригади спеціального призначення, хоча втрати вона зазнала від початку війни: “Звичайно, [втрати] були, але хіба нам хтось говорить про це”, – сказала сестра одного з загиблих.
Як відомо з відкритих джерел, перші бійці 3-ї бригади ГРУ загинули на початку березня. До відступу з Лимана найважчою для бригади була доба з 3 по 4 березня – тоді загинули чотири розвідники: командир роти майор Азамат Алімов, капітан Олексій Чучманов, молодший сержант Станіслав Герасимов та молодший сержант Єгор Букатін.
Журналісти BBC, “Медіазони” та група волонтерів з першого дня війни ведуть підрахунок загиблих російських військовослужбовців на підставі відкритих джерел. До 1 вересня журналісти зібрали дані про 26 загиблих військовослужбовців 3-ї гвардійської бригади спецназу, серед яких було п’ять офіцерів, до середини вересня незвичайним, але важливим джерелом інформації виявився стенд із фотографіями загиблих військових, виставлений під час чемпіонату збройних сил Росії з боксу у Борисоглібську. На ньому було надруковано дані 47 загиблих солдатів та офіцерів 3-ї гвардійської бригади спецназу ГРУ.
Ознайомившись із фотографіями на стенді, BBC з’ясувала, що прізвища більшості згаданих спецназівців раніше з’являлися у ЗМІ та соцмережах, але без вказівки місця служби. На стенді також були фотографії двох ГРУшників, про загибель яких раніше не повідомлялося публічно. Тепер до цього списку додалося щонайменше дев’ять нових прізвищ.
І тоді, і зараз майже кожен четвертий загиблий боєць спецназу ГРУ – офіцер. Такі втрати особливо чутливі для армії і важко відновити. Замінити офіцера спецназу можна лише людиною з такою самою спеціальністю та рівнем підготовки, а на це йдуть роки навчання та тренувань.
За оцінкою експерта американського Центру військово-морського аналізу Майкла Кофмана, на кожного загиблого російського військового під час війни в Україні припадає в середньому близько трьох з половиною поранених. На основі цих даних можна припустити, що з лав 3-ї бригади спецназу ГРУ в результаті загибелі або поранення могли вибути (щонайменше тимчасово) понад 200 осіб.
Точна чисельність загонів спецназу засекречена. Але навіть за консервативними оцінками, вибуття понад 200 бійців може бути рівноцінним повному виходу з ладу двох рот спецназу. У ході війни у Чечні розвідроти спецназу ГРУ налічували по 45-70 осіб. Якщо брати за основу таку оцінку, не виключено, що з ладу виведено 75% розвідувань бригади.
3-ту бригаду ГРУ, якою зараз командує полковник Альберт Омаров, було створено 1966 року в НДР. З січня 1991-го по червень 1992 року вона дислокувалася в Ризі, а потім була передислокована до селища Рощинської Самарської області. У 2010 році бригада переїхала до Тольятті. Військовослужбовці бригади брали участь у громадянській війні в Таджикистані, двох чеченських кампаніях, миротворчій місії в Косово, а на початку 2000-х охороняли російські представництва в афганському Кабулі. У серпні 2017 року бригада втратила двох своїх військовослужбовців у Сирії.
Скандальним для 3-ї бригади ГРУ вийшов 2015 рік, коли під містом Щастя в Луганській області в полон потрапили двоє громадян Росії Євген Єрофєєв та Олександр Олександров. На допиті вони заявили, що є військовослужбовцями 3-ї гвардійської бригади. Російська сторона, яка на той момент заперечувала присутність своїх військ на сході України, заявила, що ці військовослужбовці давно звільнилися і воювали на боці “народної міліції ЛНР” як добровольці.
У квітні 2016 року Єрофєєва з Олександровим було засуджено в Україні до 14 років ув’язнення, а вже через місяць їх обміняли на українську льотчицю Надію Савченко, яку російська сторона звинувачувала в причетності до загибелі знімальної групи ВДТРК. Про подальшу долю Єрофєєва та Олександрова нічого не повідомлялося, а Савченко потім встигла побувати депутатом Верховної ради, фігурантом кримінальної справи та журналістом.
Російські ЗМІ майже ніколи не повідомляють про операції за участю спецназу ГУ ГШ, іноді про це стає відомо постфактум, якщо операція проходить успішно, а у випадку з війною в Україні та якщо йдеться про відступи російської армії, пропаганда завжди прагне виставити справу так, що на конкретній ділянці фронту провалилися не кадрові військові, а російські добровольці та мобілізовані із самопроголошених республік.
Так це відбувалося, коли ЗСУ прорвали фронт у Харківській області, звільнивши в результаті Балаклію, Ізюм, Куп’янськ та багато інших населених пунктів. Тоді російські ЗМІ розповідали, що передову там тримали мобілізовані з ЛНР та бійці Росгвардії з Башкортостану та Самари. Лише через кілька днів з’ясувалося, що в полон там потрапили морські піхотинці з Калінінградської області.
Про захисників Лимана офіційні російські воєнкори розповідали в подібних інтонаціях: “За ними відразу видно, що це звичайні трудівники війни, на яких всю нашу історію і трималися фронти. Ніяких понтів, надмірностей в екіпіруванні, напускної бравади”, – писав про військових Олександр Коц із “Комсомольської правди”, уточнюючи, що це добровольці з загону “Барс-13”, козаки, мобілізовані жителі самопроголошеної ЛНР та 20-та армія.
Телеграм-канал “Рибарь”, що спеціалізується на військовій тематиці, уточнював склад захисників Лимана: “503 гвардійський мотострілецький полк зі складу 19 мотострілецької дивізії 58 загальновійськової армії”. У проросійському каналі “Старше Едди” писали: “Лиман обороняє не лише БАРС “Кубань”, а й регулярна армія”.
А колишній журналіст російського прокремлівського каналу Lifenews та автор проекту Wargonzo Семен Пегов розповідав присутнім на Червоній площі на честь анексії захоплених територій України, що Лиман обороняли “Смоленська піхота, “Барси” – добровольці, “Російський легіон”, комендачі.
З некрологів і розмов з родичами загиблих, що з’явилися в останні дні, стало ясно, що, крім мобілізованих з самопроголошених республік і добровольців, утримувати Лиман намагався (безуспішно) і спецназ ГРУ.
У СРСР спецназ ГРУ використовувався щодо найважливіших секретних операцій та диверсій у тилу противника.
У Росії загонам ГРУ стали доручати інші – незвичні їм – завдання, оскільки багато інших армійські підрозділів виявилися не підготовлені до участі у боях. У перші роки війни в Чечні спецназ ГРУ нерідко використовували просто як загальновійськову розвідку. А в ході штурму Грозного загони спецназу взагалі включали до складу штурмових груп на загальних засадах.
Опитані BBC експерти зазначають, що в ході війни на території України загони ГРУ знову використовуються для вирішення невластивих елітним розвідникам завдань (у тому числі й для оборонних боїв), а це призводить до додаткових втрат.
