"Можна замахнутися на УПЛ": Блавацький про головну сенсацію Першої ліги, 13 матчів без поразок і як забив 51 гол
– Богдане Ігоровичу, вітаю вас із перемогою в попередньому поєдинку та виходом на перше місце. Почнімо з матчу проти Вікторії, який, власне, і дозволив Феніксу-Маріуполю завершити тур на вершині. Наскільки складною виявилася ця гра для вашої команди?
– Грали з командою, яка фактично від перших турів перебуває нагорі турнірної таблиці, на першому місці. Звичайно, коли їдеш 920 кілометрів і граєш із лідером, такі матчі бувають непростими. Ми, як завжди, дотримувалися свого сценарію, дуже глибоко вивчали суперника. Практично один в один я передбачив їхній склад, знав, що вони можуть нам запропонувати, які несподіванки підготувати.
Ми розуміли, що в таких матчах, коли Вікторія забивала, то вже практично не відпускала гру. Також знали, що в другому таймі вона дещо поступається в моторності. Це давало нам перевагу, адже наші заміни, свіжість і швидкість мали переважати суперника після перерви. Тому ми намагалися не припускатися помилок. Була лише одна – коли Кухарук збив Шарая.
Загалом ми не допустили явних помилок, чекали, терпіли, очікували на свій шанс. Наші перестановки та заміни – однозначно сильна сторона команди. У підсумку все склалося за нашим сценарієм й ми дочекалися свого моменту.
– Що, на вашу думку, стало ключовим у цьому матчі?
– Ключових моментів було багато. Насамперед важливою була сама підготовка: ти тиждень готуєшся до гри, плануєш, аналізуєш логістику. Також враховуєш, що на цей матч у нас не поїхав капітан, який отримав чотири жовті картки, і потрібно було визначити, хто зможе його замінити. Було багато ключових питань.
Фенікс-Маріуполь / Фото із соцмереж
Думаю, що все це в сукупності й відіграло свою роль. Потім ми проговорюємо план на гру: безпосередньо її ведення, вчасне втручання, зміни, заміни, коригування тактики – грати нижче чи вище, відчуття ритму. Усі ці компоненти були ключовими. Можливо, цього разу спрацювали наші джокери, як і в попередніх матчах, коли виходили на поле та забивали голи.
– Фенікс-Маріуполь не програє вже 13 матчів поспіль у Першій лізі, 12 із яких – за вашої каденції. Чи можете пригадати, коли востаннє у вашій тренерській кар'єрі вдавалося видати настільки тривалу безпрограшну серію? І які емоції у вас загалом від цього досягнення?
– Мабуть, колись у мене вже були такі серії у Польщі. Не знаю, 14-15 ігор, десь так. Приблизно таке було, коли я працював у Віслі Пулави та Томашуві-Любельському.
Я поставив запитання генеральному директору Фенікса-Маріуполя, чи міг він передбачити таку серію після мого приходу. Ніхто не міг цього передбачити. Він також відповів, що не міг. Звичайно, тепер ця серія у всіх на язику. Усі суперники хочуть, особливо зараз Агробізнес, підставити нам підніжку – щоб вона закінчилася, щоб саме ця команда перервала наш тривалий успіх.
Минулого року таку серію видала Буковина. Але якщо проаналізувати все в комплексі: за яких умов вона це робила і як ми це робимо... Повірте мені, нам набагато важче. Тут можна порівнювати різні речі: селекцію, умови праці, загальну фінансову частину та інші моменти. Тут багато чого.
Поки що нам це вдається. Я буду дуже тішитися, якщо ми не програємо ці два матчі. Навіть дві нічиї – це теж буде непогано.
– Ви очолили команду, яка перебувала внизу турнірної таблиці, а тепер вона лідирує. Що передусім довелося змінювати після вашого приходу: психологію футболістів, тактику, тренувальний процес, атмосферу в колективі чи, можливо, все в комплексі?
– Ви самі відповіли на своє запитання (Усміхається). Мабуть, тут треба віддати належне попередньому тренеру. Був і є хороший підбір гравців. Селекційна робота проведена досить непогано. Просто, мабуть, на початку моєї роботи функціональний стан гравців був дещо занедбаний. Треба було через тренування, через зміну тренувального процесу, який став інтенсивнішим, підтягувати їх моторно та згадувати дві речі.
Перша річ, яку я завжди наголошував: вони повинні повернутися на рівень, який відповідає їхньому прізвищу. Якщо Оріховський добре грає, але зараз чомусь, з певних причин, не показує цієї хорошої гри, отже шукаємо причину та виправляємо її. Потрібно повернутися на початковий рівень.
І друга річ – однозначно психологічна. Я завжди нагадував, що прізвища не грають. Усе, що ви робили до цього, залишилося в минулому, це вже історія. Вам потрібно зараз підтверджувати своє реноме, своє прізвище. Ви зараз зовсім інші в команді, працюєте із зовсім іншим тренером. Але, мабуть, так Господь Бог розпорядився, щоб наші дороги перетнулися. І якщо вони перетнулися, отже повинні якісно працювати.
Керунок їм сподобався, мені так здається. Щось трошки відновили, щось трошки поправили, щось трошки згадали, як вони колись грали. Десь вони заімпровізували, а я цього не забороняю, борони Боже. Нехай імпровізують, якщо це йде тільки на користь команді.
Богдан Блавацький дає вказівки / Фото із соцмереж
У нас хороший контакт. Можливо, на початку не з кожним були такі глибокі діалоги, але коли вони вже відбувалися, то була конкретика: що я хочу бачити, який вигляд це має мати, як усе повинно працювати. І потрошки, потрошки все це складалося докупи й у підсумку принесло те, що ми зараз бачимо.
– Ви згадували, що запитували у генерального директора, чи очікував він такої серії. А от ви самі, коли прийшли, одразу зрозуміли, що команда здатна на більше? Чи все ж таки основним завданням було принаймні покращити становище, яке було на той момент?
– Жоден тренер, який себе поважає, не піде в команду наосліп. Перед тим, як приходити, потрібно її вивчити. Я цю команду, до речі, відстежував досить давно. Десь понад рік спостерігав за нею. Можливо, тому, що вона львівська, а це моє рідне місто.
Чесно кажучи, мені також хотілося просто повернутися в Україну з Польщі. Тим більше – це рідне місто, тому пропозиція була дуже заманливою. Я стежив за командою, дивився, які там гравці, за якою схемою вони грають, що і як. Були матчі, особливо навесні, коли вони грали, і це мені дуже сподобалося. Потім чомусь розпочався не дуже хороший відрізок – це вже питання не до мене.
Чи міг я розраховувати на таку серію? Якщо чесно, то, мабуть, ні. Але якщо ти берешся за роботу тренера... Можна припустити, що дві, три, чотири перемоги – випадкові. Десь пощастило, і всі говорять: "Фарт, фарт. Та там уже все було зроблено до нього, потрібно було тільки гравців порозставляти і розказати". Ключові слова – порозставляти і розказати. Розумієте?
Тобто, можливо, певна робота вже була проведена. Але я добре вивчив цю команду і, в принципі, відчував, що тренувальний процес, який я пропоную, сподобається провідним гравцям. Можливо, так і вийшло: працювали з м'ячами, квадрати, маленькі коаліції, постійно на м'ячі, без зайвої біготні. Приблизно в такому напрямку.
– Тринадцять матчів без поразок – це вже серйозна й психологічна перевага. А чи не боїтеся, що після такого успішного відрізка футболісти можуть занадто повірити у власну непереможність? І що ви робите, щоб цього не сталося?
– Ми зараз повертаємося до гри з Прикарпаттям. Ми зіграли внічию 1:1, воротар врятував нас на 91-й хвилині, Жупанський забив головою. От у тій грі в мене закралася така думка, що група гравців могла подумати: "Та все одно ми десь зараз заб'ємо, десь нас там виручать, десь заміни спрацюють, десь перебудуємося, десь тренер зараз щось вигадає. Раз воно йде, значить, воно повинно йти". Така думка в мене була.
Зараз, після гри з Вікторією, такої думки немає. І повірте мені, ми все зробимо, щоб і з Агробізнесом, і з Полтавою такого настрою не виникало.
– Як узагалі виник варіант із Феніксом-Маріуполем?
– Треба розказати про всіх агентів? (Сміється). Ну, дивіться, ця тема виникла ще взимку. Тоді я мав пропозицію від нашого президента, спонсора. Ми з ним усе обговорювали, але в тій команді є три президенти. Основну фінансову частку бере на себе людина, яка мене запросила, – пан Володимир Феник. Є ще два президенти – Степан Пилип та Іван Лущ.
Тренер на своєму місці / Фото із соцмереж
Минав час, і, поклавши руку на серце, перевагу відстояли ті два інші президенти, щоб залишити пана Фещука. Тому це питання перенеслося.
Я працював у Польщі, мене все влаштовувало. Дев'яносто кілометрів від Львова – близько, просто через кордон деколи важко було проходити, стояти в черзі. Усі умови роботи, різні моменти – мене все влаштовувало. У мене вже пенсійний вік, і цього було достатньо. Єдине, що не влаштовувало, – я рідко бачив дітей і внуків. Більше хотілося бачити внуків, спостерігати, як вони ростуть.
Взагалі, якщо взяти мій 40-річний сімейний стаж із дружиною, то, поклавши руку на серце, десь 20 років мене не було поруч. То поїхав – збори, то тренування, то приїхав на два-три дні, знову поїхав і знову мене немає. Чесно кажучи, хотілося вже такого спокою, затишку. Ну, спокій тренеру може тільки снитися, це однозначно, але хотілося сімейного затишку, щоб бути вдома, на місці.
І тут, мабуть, Господь Бог якось побачив, адже пан Феник знову звернувся до мене, вже вдруге. Цього разу через Богдана Ігоровича (як я) Когута, спортивного директора. Він також відіграв досить потужну роль. Колись він грав у мене як футболіст, у Польщі, ще у 2009 році. У нас за життя перетиналося багато цікавих моментів.
Тож, якщо говорити, хто посприяв моєму приїзду сюди, то ці дві людини відіграли головну роль: Богдан Когут і президент Володимир Феник.
– Яке завдання поставило керівництво клубу під час вашого призначення? Чи змінилися ці вимоги після вдалого відрізка?
– Я не люблю давати такі інтерв'ю. Чому? Я вірю в Бога, не хочу наврочити на себе, накликати щось... Перед такими важливими іграми, коли даю інтерв'ю, потім могла і серія закінчитися. (Сміється) Може, зараз воно перебудується...
Щодо завдань. Минулого року вони посіли дев'яте місце. Відповідно, щоб зробити крок уперед, треба, мабуть, посісти місце трохи вище, ніж дев'яте. Десь коридор – п'яте-восьме місця. Але ваші думки правильні: апетит приходить під час гри. Можливо, завдання будуть змінені, можливо, будуть внесені певні корективи.
Але давайте зараз подивимося. Минулого року вони за весь рік набрали 36 очок. У нас перше коло майже закінчилося. Ще
- Последние
- Популярные
Новости по дням
20 ноября 2026