Мотив – гроші: куди їде Гуцуляк і чи втрачений він для збірної України

05.11.2026, 10:22 football24.ua

Казахські ЗМІ повідомили, що Олексій Гуцуляк стане гравцем чемпіона країни – Ордабаси. Українські медіа підтвердили інформацію про зимовий перехід нашого вінгера. Сага з пошуком нового клубу, яка тривала майже чотири місяці, нарешті завершується.

Я не розумію хейту, який виник навколо Олексія після вибору наступного клубу. Це, звісно, не Барселона, ПСЖ чи АПЛ. Але все дуже реально. Чемпіонат Казахстану та місцевий переможець Ордабаси – нормальний варіант для нього. Можливо, в когось існували якісь серйозні очікування, але передумов побачити Гуцуляка у великих клубах чи провідних лігах не було.

Десь читалося, що менеджер гравця Олег Авдиш робить ставку на Близький Схід, Туреччину, де готові щедро платити, а інтерес від європейських клубів більше слугував можливістю нагадати про футболіста. Для арабського світу чи Туреччини важливі гучні імена. Гуцуляк грав тільки в УПЛ та збірній України, яка за останні роки нічого не досягла.

Футбол – це гроші, а вже потім спортивний інтерес, медалі, кубки, розвиток, престиж. Кожен гравець, агент, посередник ставить власні інтереси вище якихось спортивних чеснот. Кар'єра футболіста – коротка. За умовні 15 років потрібно вичавити максимум. Особливо у фінансовому плані.

Гуцуляку скоро виповниться 29. На високому рівні може пограти вже не так довго. Я не знаю, чим він буде займатися після кар'єри. Зовсім не схожий на потенційного тренера, менеджера і тому подібне. Потрібно зараз робити собі серйозну фінансову подушку. Хто дасть найкращі умови – туди і перейде. Це сучасний професіоналізм.

Ніхто не хейтив Сергія Реброва за те, що він поїхав після Ференцвароша чи Динамо на Близький Схід. Мотив в обох випадках був тільки один – гроші. Великий особистий контракт. Більше ні за чим туди їхати не будуть. Ребров міняв свою репутацію, здобуту у Європі, на хороші особисті умови. Аналогічно вчинив Ігор Йовічевіч після сезону у Шахтарі.

Збірна для Гуцуляка була вітриною, бо зарекомендувати себе на рівні УПЛ – нереально. На жаль, в умовах війни інтерес до нашого чемпіонату зовсім невеликий. Та й рівень суттєво впав.

Якщо зараз Олексія не викликатимуть до збірної, це не виявиться трагедією. Сам футболіст нетривалий час був гравцем національної команди. Отримував місце у складі не стільки через власну якість, а скоріше через проблеми на флангах атаки. Врахуємо повернення після дискваліфікації Михайла Мудрика. Перехід Циганкова в Аякс під крило Мічела. Той же Велетень у Поліссі зараз набрав хорошу форму. Є сподівання, що Назар Волошин під керівництвом Мацея Кендзьорека буде прогресувати. Ще є Олександр Зубков, Олександр Назаренко, Геннадій Синчук, Богдан Редушко. Втрата Гуцуляка для збірної не стане проблемою.

З іншого боку, якщо Олексій буде забивати в Казахстані, його команда показуватиме хорошу якість, гратиме у єврокубках, то чому б не повернути його до національної команди? У нас зараз рівень чемпіонату не дуже, тому поява гравця із Казахстану не стане сенсацією. Хоча, зрозуміло, потрапити до збірної з Ордабаси набагато складніше, ніж із Полісся.

Особисто для мене персона Олексія Гуцуляка багато в чому переоцінена. Він усю кар'єру провів в Україні. Йшов із Карпат, Десни, СК Дніпро-1 через фінансові проблеми цих клубів, а не через коштовні запрошення. Найбільші кошти, які платили за Гуцуляка – 600 тисяч. Саме такою сумою оцінили гравця в Поліссі.

Було багато розмов про те, що Гуцуляк є ключовим у Поліссі, а без нього виникнуть проблеми з результатом. Але зараз у Житомирі особливо й не згадують про Олексія. Команда набрала доволі хороший хід та у першому колі кинула виклик Шахтарю щодо боротьби за чемпіонство. Дуже добре в гру команди житомирян вписався Леандро Андраде, плюс – після травми набув кондиції Велетень.

Чи можна вважати перехід в Ордабаси успіхом? Я б скоріше назвав це компромісом. З кожним днем позиції українського футболіста танули, бо він не мав ігрової практики. Останні успіхи Олексія датовані ще весною 2025 року. Тому потрібно було десь поступатися власними пріоритетами. Час точно не грав на користь Гуцуляка та його представників.

Чемпіонат Казахстану ніяк не назвеш сильним. Попри бажання зробити Астану місцевим грандом, нічого із цього путнього не вийшло. Там немає явного фаворита чи великого клубу. Усе змінюється кожного сезону. Дуже багато залежить від фінансування та вибору тренера. Відразу декілька команд можуть претендувати на найвищі місця. Чемпіонство та вихід у фінал Кубка Казахстану ще нічого не означають для Ордабаси у новому сезоні. Далеко не факт, що вони знову зможуть боротися за золото.

На сьогодні рівень казахської першості не вищий від української. Я подивився десятку найдорожчих гравців – вона мене не вразила. В Олексія є відповідні досвід, майстерність, кваліфікація, щоб успішно грати на цьому рівні та зробити Ордабаси сильнішим.

У Казахстані український легіонер не матиме повного культурного бар'єру. Часу на адаптацію йому знадобиться небагато. Плюс – у команді є українські легіонери, які допоможуть швидше звикнути до всього нового.