Наш веб-сайт использует файлы cookie, чтобы предоставить вам возможность просматривать релевантную информацию. Прежде чем продолжить использование нашего веб-сайта, вы соглашаетесь и принимаете нашу политику использования файлов cookie и конфиденциальность.
Португальська Бенфіка буде суперником київського Динамо у вирішальному раунді кваліфікації Ліги чемпіонів. В честь цього сайт Freezmi.io вирішив розповісти про українця, який грав за клуб у кінці 90-х на початку 00-х.
Сергій Кандауров віддав “орлам” три роки і саме його пригодам в Португалії і буде присвячений цей матеріал.
Ще у 18 років він встиг дебютувати за харківський Металіст в чемпіонаті СРСР. Грав за клуб до 1993 року. В сумі провів 35 матчів і забив 5 голів. На початку 90-х ізраїльські клуби любили звертати увагу на українських футболістів, проте брали досвідчених чи навіть вікових.
Інший шлях обрав Маккабі Хайфа. Саме вони придбали у харків’ян 21-річного Кандаурова і 24-річного Романа Пеца. За них уже грав 25-річний Іван Гецко.
“Металіст довго обіцяв квартиру, але поступів не було. А нас запрошували до серйозного клубу, де вже був українець Ваня Гецко. Ми погодилися, – згадував Сергій Кандауров свою мотивацію переходу.
Всі українці дали команді немало, але Гецко покинув клуб на початку 1995, Пец в 1996, а Кандауров в кінці грудня 1996. До речі, Бенфіка заплатила за нього Маккабі 1 мільйон доларів. Досить пристойні гроші на той час, особливо, якщо враховувати, що його отримав клуб з ізраїльської ліги.
А платили було за що. За 4,5 сезони футболіст став справжнім лідером колективу. В місцевій першості забив 41 раз за 118 зустрічей, в Кубку Ізраїлю грав ну дуже результативно – 11 голів за 12 матчів. Також одного разу відзначився за 14 поєдинків у єврокубках.
Все це стало можливим завдяки довірі з боку тренерів, а також тому, що сам Сергій Кандауров працював над собою. Він полюбив місцеву кухню і досить швидко вивчив іврит. За чотири з половиною сезони у Маккабі Сергій один раз виграв чемпіонат та кубок, двічі став срібним призером. У 1995 році його визнали найкращим легіонером чемпіонату Ізраїлю.
Писали, що його хотів купити Феєнорд. Був певний інтерес від клубів з Італії та Іспанії, але він опинився саме в Бенфіці.
“Всіх серйозних футболістів із Ізраїлю до Європи возив наближений до керівництва Маккабі агент Піні Захаві. Мав колосальні зв’язки. Захаві дружив із Гремом Сунессом, а той протягом короткого часу очолював Торіно (який виступав тоді в Серії В), після чого отримав запрошення від Бенфіки. І ось грудень 1997-го. Ми з Романом Пилипчуком відпочиваємо у Мюнхені, а до Різдва я повертаюся до Хайфи. Тут же в аеропорту отримую дзвінок із клубу: “Лети до Лісабона. Нічого із собою не бери. Поговори з людьми. А потім повертайся”. Так у ніч із 25-го на 26 грудня я підписав у столиці Португалії контракт із Бенфікою” – розповідав українець в інтерв’ю “Спорт-Експрес в Україні”.
В тому ж таки інтерв’ю він зізнавався, що фінансові умови особистого контракту в Португалії у нього були в рази краще, ніж в Ізраїлі.
“Я пристойно виграв у грошах, опинившись за кордоном. У Бенфіці отримував разів у десять більше, ніж у Маккабі, а в Маккабі… Хоча, який сенс порівнювати мою зарплату в Хайфі з харківською, якщо в Україні тоді люди розраховувалися купонами?” – говорив Сергій Кандауров.
Через декілька днів після підписання контракту українець дебютував в матчі Кубка проти Порту і навіть забив, але взяття воріт не було зараховано. Арбітр вирішив, що Кандауров підіграв собі рукою. Але, варто сказати, що навіть якби гол був зарахований, то далі б пройшов Порту, адже Кандауров і ще один новачок Карел Поборські могли з’явитися на полі лише через два тижні після підписання контрактів.
Команда грала не дуже стабільно, тому лише друге місце в лізі і відставання від того ж таки Порту в 9 балів. Склад був досить симпатичним і різним. Ворота оберігали легендарний бельгієць Мішель Прюдомм або росіянин Сергій Овічінніков, який буде працювати в київському Динамо в перший прихід Сьоміна. Взагалі були легіонери зі Швеції, Болівії, два англійця, парагваєць, марокканець, п’ять бразильців, а найкращим бомбардиром сезону (22 голи у 40 матчах) став 22-річний Нуну Гомеш.
Звичайно, були і проблеми на новому місці. Одного разу навіть була бійка на тренуванні з англійцем Майклом Томасом.
“Щоб я не робив, але до складу Грем Сунесс ставив запрошеного ним англійця. Я забив м’яч і віддав дві гольові передачі у зустрічі із Боавіштою. У роздягальні тренер мало не обіймав мене: «Сергію, ти – красень! Просто найкращий!» Але наступної гри знову вийшов Томас.
Якоїсь миті я почав забивати майже після кожного виходу на заміну – нічого не допомагало. Овчінніков навіть жартував: «Може, тобі краще без голів з поля йти? Так і до стартового складу потрапиш». А на тренування наші приходила сила-силенна народу – людей сто журналістів і тисячі дві-три вболівальників. Ногу в такій обстановці забирати не будеш. Тим більше, у стику з конкурентом. Загалом, ми з Томасом і завелися – поштовхалися, поки не розняли.
Вже в душі Майкл підійшов, вибачився. Його століття в Лісабоні закінчилося дуже скоро – з відходом із команди Сунесса. До речі, зайвої ваги англійець мав кілограм десять“, – пригадував згодом Кандауров.
В 1999 році “орли” стали лише третіми. Керівництво клубу попрощалось з Сунессом і на його місце прийшов Юпп Хайнкес. 54-річний на той момент німець в 1998 році подарував Реалу першу перемогу в ЛЧ з 1966 року, але в Ла Лізі клуб посів лише 4-ту сходинку, відставши від Барселони на 11 пунктів. Тому “бланкос” прийняли рішення попрощатись з ним. Пропустивши рік, Хайнкесс таки прийняв пропозицію португальского гранда.
Він затримався в клубі лише до вересня 2000 року. При ньому Бенфіка трофеїв не здобула, а за 48 матчів виграла лише 27 разів при 13 поразках. Зокрема, був просто провал в матчі Кубка УЄФА, коли Сельта у Віго просто розібрала гостей на запчастини (7:0), але при ньому Сергій Кандауров грав регулярно. В сезоні 1999/2000 півзахисник забив 7 голів за 40 поєдинків у всих турнірах.
“Юпп до мене з повагою ставився, ми часто спілкувалися. Коли його Байєр приїжджав до Харкова, ми зустрілися – посиділи, поспілкувалися, я йому подарував п’ятилітрову пляшку української горілки.
Він – найінтелігентніша людина. Ніколи не кричав. На установці його, щоправда, не завжди розумів: він володів іспанською, а перекладача поряд не було. Пізніше вивчив. Практично вся робота на тренуваннях велася із м’ячем. У нього ми, насправді, і не бігали. Я прихильник того, щоб взагалі не бігати” – говорив Кандауров про Хайнкеса.
Але наступний сезон обернувся для півзахисника кошмаром. Лікар робив укол і заніс у коліно інфекцію. Через ускладнення гравцю довелося багато часу провести у лазареті. В цей же час на заміну німцю прийшов молодий Жозе Моурінью. Португалець відразу дав зрозуміти, що не розраховує на легіонера.
“У нас відбулася особиста розмова. Для мене вона вийшла досить неприємною. Моурінью був коректним, виганяти не збирався, але чесно сказав: «У складі я тебе не бачу, але хрест не ставлю. Полікуйся, а там видно буде». Але через місяць Жозе посварився з президентом і пішов у Лейрію, а я продовжував бігати по колу“, – зізнавався Кандауров в одному з інтерв’ю.
А потім настав час підписувати новий контракт. Бенфіка пропонувала пролонгацію, але українця хотіли бачити у своїх лавах клуби англійської Прем’єр-ліги. Справа йшла до підписання 3-річного контракту з Астон Вілла, але угода зірвалася. Сергію навіть довелося проситися тренуватися з Лідсом, Бірмінгемом, Евертоном.
“Я вже контракт підписав з Астон Віллою – з річною зарплатою в мільйон доларів. Але, мабуть, президента клубу збентежили відгуки про моє хворе коліно. І він вирішив не ризикувати“.
Назад до «Бенфіки» шляху не було – клуб заборгував українцеві солідну суму. Справа дійшла до судових розглядів. Навіть впливовий агент Сергія, Піні Захаві (працював із Бекхемом та Ріо Фердинандом), не зміг вибити ті гроші. Навіть попри втручанні адвокатів Челсі, запрошених агентом.
Після певного простою Сергій Кандауров повернувся в Металіст і в 2002 році зіграв ще 10 матчів. Наступні два роки провів за ізраїльский Ашдод і португальский Фельгейраш, але не показував високого класу через різні пошкодження.
З 2004 по 2006 виступав за інший харківський клуб Геліос. В цій команді він став справжнім лідером, забивши 28 голів за 47 матчів, але це був навіть не елітний дивізіон України. В 34-річному віці він завершив кар’єру.
Надалі очолював харківський Арсенал і той же Геліос, встиг навіть декілька місяців побути скаутом в Металісті, допоки в команді не почались серйозні фінансові проблеми.
В квітні 2019 року в Харкові відкрився філіал Бенфіки і саме Сергій в ньому став директором. На відкриття приїхав легендарний захисник “орлів” бразилець Луїзао. Тренером був покликаний Олександр Горяїнов. Також була відкрита філія і в Києві.
Проте, все зруйнувала повномаштабна агресія РФ. Бенфіка не попрощалась остаточно, тому віримо, що після перемоги і школа продовжить функціонувати.
