Наш веб-сайт использует файлы cookie, чтобы предоставить вам возможность просматривать релевантную информацию. Прежде чем продолжить использование нашего веб-сайта, вы соглашаетесь и принимаете нашу политику использования файлов cookie и конфиденциальность.
Під час атаки на Київ в найбільшій дитячій лікарні «Охматдит» було пів тисячі дітей, вона в центрі столиці опинилася в епіцентрі зіткнень. Персонал перетворив установу у фортецю.Відділення Emergency за кілька годин перетворилося на пункт прийому пацієнтів, хоча такого раніше тут не існувало, його вигадали медики з нуля, йдеться в ТСН.Анестезіолог Андрій став координатором на поверсі. Підготовлені ліжка, заправлені крапельниці і шприці, і лікарі, що готові надавати допомогу - це був складений перед війною план. «Ми почали готувати лікарню, аби вона могла дати захист людям. Ми спеціально перенасичували це місце лікарями, аби ми могли все це «перетравити», - згадує медик.Керівники «Охматдиту» тоді вирішили - готові приймати усіх - не лише дітей, але й дорослих, не самих лише планових пацієнтів, але й поранених. І всіх людей, яким потрібна медична допомога.ПЕРШІ ПАЦІЄНТИЗа життя першого пацієнта - осиротілого хлопчика, якого навіть не знали на ім’я - тут боролися кілька днівТакож читайте"Укрзалізниця" планує повернути правила перевезення тварин, але з новими умовами«Постраждалий № 1 - батьки хлопчика загинули і його сестра теж загинула. Семирічний хлопчик з великою крововтратою», - зазначали лікарі.Він став єдиною дитиною, якого лікарі не змогли врятувати. «Навколо «Охматдиту» перший тиждень –півтора, це був театр бойових дій, стрільба майже по всьому периметру лікарні», - пригадує лікар.Перестрілку видно з вікон, видно як когось затримують і кладуть обличчям в асфальт, але немовля з палати, де ми спостерігався обстріл, не підлягало евакуації.Лікар Павло Плавський тоді перебігав між корпусами, поспішаючи до пораненої дівчинки - підлітка. В неї було вогнепальне поранення ноги та відстрілений палець.«Мама там, а брат помер - Максим, 6 років. Тіло хлопчика, якого розстріляли сьогодні вночі. Зараз лікарі і медсестри чекають, що мають підвезти ще поранених», - звучить на вже архівних кадрах.Весь цей час частина лікарів вимушена була ходити навколо лікарні з ліхтариками, постійно повідомляли про диверсантів, які намагаються проникнути до дитячого медзакладу. Медичний директор Сергій Чернишук тепер лише сміється і щоб вони - лікарі тоді зробили з диверсантами з ліхтариками в руках?Охматдит під час війни: як лікарня стала прихистком для пів тисячі дітей08:51«Я не був ентузіастом тримання власної зброї, я принципово змінив свою думку і змінив свій статус, в цьому контексті . Тепер вільні люди мають зброю. Знову ходити з ліхтариком я не хочу», - каже медик.ДІТИ У ПІДВАЛІСигнали тривоги повторювались по кілька разів на день. Лікарі на руках зносили дітей, в такі моменти навіть на підлозі не залишалося вільного місця. Чи не вперше в житті діти уважно слідкували за новинами. Медсестри навіть тут робили уколи та ставили крапельниці.Також читайтеЗапускають ракети, але кличуть у гості: білоруси підбурюють українців на збирання у них ягід, та віри запрошенню немає«В нас було майже 500 пацієнтів, ми досить швидко вирішили питання по виписці, тих, хто міг бути безпечно виписаний, хто міг безпечно евакуюватись», - пригадують лікарі.Дітям і без війни було нелегко, але вони рівнялися на своїх медиків. Доводилось ночувати в коридорах.Сершгій Чернишук тоді залишався на роботі, в той час як його родина була під обстрілами.«Ми 24 лютого стали перед вибором - бути разом із сім’ями, чи на роботі, з часом комусь вдалося цей фактор об’єднати, ми допомагали співробітникам розташувати сім’ї тут», - розповідають лікарі.Сюди навіть в жорстку комендантську годину знаходилися волонтери, які не лишали шансів бути голодним.ПЕРШІ ОПЕРАЦІЇЦе був той день, коли лікарі вирішили - короткі планові операції не можна відкладати надовго. «Маленька дитинка з крововиливом в мозкову систему. Якщо почнеться повітряна тривога – ми закінчимо операцію, команда залишиться», - кажуть на архівних кадрах медики.Ця операція тривала близько години, аби малюк якнайшвидше потрапив до мами, хірург відвіз його сам, на своїй машині.ЕВАКУАЦІЯ ПАЦІЄНТІВНа п’ятий день війни перших пацієнтів відправляли в евакуацію, їх не могли прооперувати тут. А запланована трансплантація кісткового мозку не могла відкладатися.Кожний автобус з дітьми проводжали і плакали.«Коли треба було віддавати цих діточок, хоч і зрозуміло куди, ми телефонували і готували маршрут для кожної дитини, але все одно це була така невідомість - як вони доїдуть, що станеться з цими дітьми.Лікарі розуміють, по всій країні поранили так багато дітей, зруйнували так багато лікарень, але тут чекають, бо тепер знають, здатні на багато«Зараз війна зробила нас не командою, а сім’єю, де кожен знає, хто й чого вартий. Вона стала знову схожа на дитячу лікарню, щоб зараз під час інтерв’ю тут бігали діти, проносились як метеори», - твердять медики.Читайте також:"Азовці" стали родиною для жінки, яка на "Азовсталі" втратила чоловіка і мамуНа будь-який рух в Нью-Йорку окупанти відкривають вогонь, накривають і черги за гуманітаркоюНаймасованіший обстріл України за 4 місяці: розвідка попереджає про зростання загрози
