Наш веб-сайт использует файлы cookie, чтобы предоставить вам возможность просматривать релевантную информацию. Прежде чем продолжить использование нашего веб-сайта, вы соглашаетесь и принимаете нашу политику использования файлов cookie и конфиденциальность.
"Ми від 2006 року його будували", - каже Анатолій журналістці 1+1 Владі Грубич. "Усе свідоме життя, коли ще були сили, було натхнення, що треба було знати, що приїдуть діти, приїдуть онуки і треба бути дуже гостинними батьками", - додає Людмила.
Цей будинок був символом тепла та затишку до 24 лютого, тоді родина вимушена була ховатися у льосі. Однак після початку вибухів на вулиці Рідна з'явилися нахабні росіяни.
"Я почув як на подвір'ї хтось ходить, але брутально ходить. Їх було чоловік десь 4-5 і думаю, що мабуть п’яний, бо в крики і лайка, і почув, що почалося розбивання скла, потім почув, що починають бити у будинку вікна", - каже господар будинку. Людмила ж розповіла, що коли російські солдати прийшли, вони сиділи у льоху, до них почали грюкати, тому вони все ж відкрили двері і її чоловіка Анатолія змушували роздягтися.
"Ми у льоху були і вже тоді у двері почали стукати. Він [солдат] почав казати чоловіку, щоб роздягнувся. Спитав хто у льоху і ми сказали, що там ми удвох і сусіді із двома дітьми. Ми попросили не лякати дітей", - розповіла Людмила.
Так у льосі вони прожили понад два тижні.
"Я ждал 15 лет и обучался, что бы где-то себе реализовать", - розповіла пані Дідер і про спілкування із рашистами та зазначила - "Так, професія дуже гарна, тільки якщо захищати свою державу. А коли йти у наступ на мирну країну - то це не так як потрібно".
На щастя усі вижили, та коли росіяни несподівано покинули будинок, продемонстрували ще одне вміння - повністю зруйнували будинок родини. Залишились лише руїни.
"Мабуть підпалили, бо тоді було лише 2 чи 3 постріли за ніч гарматних", - розповів Анатолій.
Тоді Анатолій з Людмилою наважилися тікати, дорога була складною - росіяни перевіряли їх та обшукували авто. Коли село Забуччя звільнили українські військові, родина повернулася, щоб попри все доглядати вціліле господарство - кроликів та курей. Анатолій з Людмилою пережили справжній шок, та вони продовжують жити та вірити у наших захисників.
"Все зробим, все відбудуєм і буде ще краще, ніж до того", - каже Анатолій усміхаючись.
"Українці кльові і все у нас дуже добре. Так що такі у нас справи, але ми переможемо і Слава Україні", - сказала пані Людмила.
Читайте також:
"Не знаю, як я це все пережила": російські окупанти зруйнували будинок племінниці Марії Примаченко
Ми назвали її "Мапа": жителі Гостомеля розповіли про подарунок, який допоміг дитині пережити жахи окупації
Тіла на вулиці стали буденністю: жінка розповіла, як вона на 8-му місяці вагітності пішки йшла з Маріуполя