Наш веб-сайт использует файлы cookie, чтобы предоставить вам возможность просматривать релевантную информацию. Прежде чем продолжить использование нашего веб-сайта, вы соглашаетесь и принимаете нашу политику использования файлов cookie и конфиденциальность.
Лев Данилович на тлі міста Львова
Майбутня княгиня народилася приблизно 1237 року, і була шостою дитиною угорського короля. Вона виховувалася в побожності і з молодих років була дуже релігійною. Її весілля було вигідним з обох сторін, адже Угорщина зазнала також великих руйнувань з боку монголів, а цей союз скріплював її зв’язки з Галицько-Волинським князівством. Дослідники відносять дату шлюбу до середини XIII cтоліття. Леонтій Войтович стверджує, що «сам шлюб слід датувати ближче до середини 1247 р., однозначно після 2 червня, коли Бела IV вирішив перемістити Ростислава Михайловича подалі від галицьких кордонів». [1, с. 35]. А Галицько-Волинський літопис під 1247 р. вмістив наступний запис: «Данило вирушив, узявши сина свого Лева і митрополита. І пішов до короля в Ізволин, і взяв доньку його синові своєму за жону» [3, c. 104].
Цікавим є той факт, що Лев був православним, а Констанція була католичкою. Саме тому угорська дослідниця Марта Фонт говорить, що неможливо встановити за яким обрядом відбулося вінчання [7, c. 274]. В Зволені як відомо була тільки католицька церква, проте на весіллі був присутній сам київський митрополит Кирило ІІ. Можна тільки припустити, що Констанція як і інші тогочасні принцеси пішла на сторону свого чоловіка і взяла шлюб за православним чином. А вінчав їх сам київський митрополит.
Згідно усіх тогочасних законів Констанція повинна була прийняти віру чоловіка, однак відомо, що цього не сталося і вона надалі залишилась вірною католичкою. Легенда розповідає, що в 1260 році Лев Данилович звів костел Іоана Хрестителя для своєї жінки. Багато дослідників підтримують цю легенду. У багатьох працях можна зустріти такі слова: «костел св. Іоана Хрестителя — це палацова каплиця, збудована для Констанції та її католицького двору» [8,c. 19], «костел св. Іоана Хрестителя був побудований у XIII ст. для Констанції, яка прикликала сюди домініканців з Угорщини» [5, c. 17]. Цікавим є те, що такі дані сприймаються як надійні і тільки деякі історики (зокрема, Тадеуш Маньковський і Володимир Вуйцик) піддають ці дані сумніву і вважають їх недостовірними [9, c. 14; 2, c. 12].
Взагалі невідомо чи цей костел Іоана Хрестителя був заснований у ХІІІ ст. Ще більш непідтвердженим є те, що до його будівництва мала відношення княгиня Констанція. Тільки у 1371 року знаходимо першу згадку про костел Іоана Хрестителя у Львові, а саме йдеться про надання села Годовиця для храму св. Іоана на передмісті та монастиря св. Василія. Оскільки при храмі діяв василіанський монастир, то навряд чи він належав до латинського обряду. Дослідники схильні вважати, що в середньовіччі цей храм належав вірменам (Кос). Також і грамота короля Володислава Ягайла 1415 р. це підкріплює, адже саме нею було переведено мешканців передмістя, які були прихожанами цього храму на вірменське право.
Існує також версія, що цей храм був побудований для домініканців, які прибули разом з Констанцією. Проте ця версія є не більше, ніж церковна історіографічна традиція. Світська історіографія іноді позбавляла таку версію монастирського контексту, трактуючи костел як «палацову каплицю княгині та її католицького двору». Однак і така інтерпретація теж залишилася безпідставною[3, c.105].Проте, незважаючи на різні історичні свідчення, на арці храму до другої половини XIX ст. розміщувалася таблиця з датою 1270, яку деякі дослідники називали датою заснування костелу.
Історичні хроніки стверджують, що палац Лева стояв на місці сучасної Церкви Пресвятої Євхаристії (колишній монастир домініканців). В палаці знаходилася каплиця Петра і Павла, куди і приходила Констанція на молитву. Католицькі історики стверджують, що в 1270-му році до Львова прибули домініканці і францисканці, які були прислані на Русь для виконання святих обрядів. Оскільки під час пожежі палац і каплиця Петра і Павла були знищені, то саме Констанція запропонувала віддати цю землю домініканцям для побудови монастиря. «У середині XVI ст. домініканський історик Шимон Окольський стверджував, що Констанція як „галицька королева“ („regina Haliciae“) випросила місце на монастир домініканців у князя Лева Даниловича, згодом стала черницею, разом з Магдалиною Вірменкою та іншими дівицями в покаянні та молитвах завершила життя і була похована в костелі, а труна її прославилася чудами. За цією версією місцем поховання княгині булав же не каплиця, а костел. На відміну від Т. Піравського, П.І. Окольський подав конкретну (але також бездоказову) дату заснування монастиря — 1270 р. Все ж подібні твердження — виразний анахронізм, оскільки події кінця XIV ст. тут ставляться у контекст XIII-го: Магдалина Вірменка жила наприкінці XIV ст. і згадувалась як засновниця громади терці арок домініканського ордену лише 1393 р. Отже, вона ніяк не могла бути сучасницею Констанції Угорської» [3, с. 101].
Меморіальна дошка Констанції Угорської на храмі Іоанна Хрестителя у Львові
Можливо, саме наприкінці XVI — на початку XVII ст. була сформована версія про зв’язок Констанції з домініканцями і про її опіку над цим орденом. Для того, щоб показати відокремленість руських домініканців від польських з середини XVI століття пишуться твори, які і вказували на те, що саме Констанція Угорська є засновницею домініканського монастиря у Львові. Причиною може бути і те, що поховання такої знатної особи як Констанція традиційно слугувало підвищенням авторитету самого монастиря, враховуючи і наступний акт канонізації. Це все носило в собі матеріальний характер, адже збільшувало надходження до монастирської казни за рахунок прощі до гробу святої.
В історичних джерелах Констанція постає дуже віруючою людиною. Духовні справи були для не дуже важливими. Люди любили Констанцію за її характер, адже вона буде дуже доброю, милосердною, проявляла любов до просто народу. На її характер вплинули війни, які точилися в Угорщині в роки її дитинства. Також великий вплив на неї мала татарська навала. Тому Констанція займалася допомогою бідним, звільненням полонених. Сучасні угорські історики також вказують, що Констанція все життя терпіла важкий характер свого чоловіка.
У шлюбі з князем Левом Даниловичем в Констанції було троє дітей — Юрій Львович, Анастасія та Святослава. Юрія Львовича вона народила, маючи всього 14 років. Констанцію у Львові часто відвідувала її сестра Кінга, з якою вона підтримувала тісний зв’язок. Кінга і ще одна сестра Констанції Маргарита зараховані до лику католицьких святих, сестра Іоланда — до блаженних.
Точної дати смерті княгині невідомо. Існує дуже багато дат і суперечностей з цього приводу. Заданими деяких істориків, Лев помер раніше ніж княгиня, і після цього Констанція пішла в монастир. Дата смерті коливається від 1276 року і до 1301-го. Є, наприклад, згадки, що в 1288 році княгиня переховувалася в Польщі від час наступної татаро-монгольської навали. Проте польський історик Д. Добровський вказує, що княгиня померла раніше за князя [6, c. 114].
Невідомим залишається і місце поховання княгині Констанції. Деякі історики схильні вважати, що вона похована саме у Львові. Найчастіше вказується храм Іоана Хрестителя як місце, де похована княгиня. У храмі ще у 1984 році знайдено багато різночасових поховань, зокрема, під підлогою церкви знайдено прямокутне заглиблення, що ввважають місцем, де міг бути вміщений саркофаг княгині. Однак ця теорія піддається сумніву, адже вважається, що самий храм був побудований пізніше.
Отже, весілля угорської принцеси Констанції та галицького князя Лева Даниловича були вигідними як для угорського королівства, так і для великого галицько-волинського князівства. Ця подія об’єднала Белу IVі Данила Романовича у боротьбі проти монголо-татарської навали. Сам цей шлюб є цікавий з релігійної точки зору. Є припущення, що вінчання відбувалося за православним чином, проте, незважаючи на це, княгиня Констанція залишилася у католицькій вірі, і не прийняла віри свого чоловіка. Взагалі, життя Констанції огорнуте багатьма легендами. Саме їй приписують будівництво костелу Івана Хрестителя у Львові, а також за її ініціативи була надана земля для будівництва домініканського монастиря. Хоча ці історичні свідчення і піддаються критиці з боку багатьох істориків, і вважають вигадкою церковної історіографії середини XVI ст., але княгиня Констанція все таки залишається прикладом збереження своєї віри, а її шлюб з Левом Даниловичем залишається зразком міжконфесійного подружжя в нашій історії.
Ексклюзив
Іван Верстянюк, оглядач Newssky
1. Войтович Леонід. Князь Лев Данилович. — Львів, 2012. — 182 с.
2. Вуйцик В. Державний історико-культурний заповідник у Львові. Видання друге. Львів 1991. — 175 с.
3. Козубська Оксана. Львівська легенда княгині Констанції // Княжа доба: історія і культура. 2007. № 1 / Відп. ред. Я. Ісаєвич. — Львів: Інституту країнознавства ім. І. Крип’якевича HAH України, 2007. — с. 100-105
4. Koc А. Храм Івана Хрестителя у Львові. // Релігія в Україні: дослідження, матеріали. — Львів, 1994, вип. 2, — с. 75-78
5. Островский Г. С. Львов: Архитектурно-художественные памятники XIII-XX веков. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л.: Искусство. Ленингр. отд-ние, 1975. — 208 с.
6. Dąbrowski D. Rodowod Romanowiczowksiążąthalicko-wołyńskich. — Poznań; Wrocław: Wydawnictwo Historyczne, 2002. — 348 s.
7. Dinastia, hatalom, egyház. Régiókformálódása Európaközepén (900-1453) / Ed. M. Font. — Pécs, 2009. — 649 s.
8. Lemberg-Lwow-Lviv. Eine Stadt im Schnittpunkt europaischer Kulturen, hgs. von P. Fassler. — Koln; Weimar; Wien, 1999. — 207 s.
9. MańkowskiТ. DawnyLwów, jegosztuka i kulturaartystyczna. — Londyn, 1974. 422 s.
