Як троє друзів-айтішників створили роборуку на одеській кухні

02.10.2022, 19:10 newssky.com.ua

Фото — Versi Bionics Борис, Сергій і Юрій — троє друзів-айтішників, які останні два роки займаються створенням біонічного протеза. Кожний із них має різний строк роботи в IT, який складає від 8 до 15 років. Сергій і Борис — друзі дитинства. Юрій навчався в Харківському університеті радіоелектроніки та має спеціальність «біомедична електроніка та протезування». «Якось Сергій показав мені проєкт „розумної“ підсвітки для дому. Вона підлаштовувалася під потреби користувача: умикаєш гучну музику — світить яскраво, встаєш уночі — світить приглушено», — розповідає Юрій. Фото — Сергій Томуз Проєктом колеги займалися у вільний від IT-роботи час. Невдовзі стало зрозуміло, що за подібні розробки взялися техгіганти типу Xiaomi, а тому айтішники поставили свій проєкт на паузу. І перемикнулися на новий. «На AliExpress Борис знайшов цікавий браслет, який коштував кілька сотень доларів. За його допомогою можна було маніпулювати, наприклад, героєм у комп’ютерних іграх. Ми почали розбиратися, як працює браслет», — каже Юрій. Фото — Юрій Пожарь Саме після «розбору» браслета, в айтішників виникла ідея створити власний біонічний протез. Подивившись на їхні ціни, винахідники сильно здивувалися. «На сьогодні ціна на протез, який не має тих функцій, що є в нас, становить понад $40 000. В Україні мало людей, які можуть дозволити собі таку річ», — розповідає Юрій. Зараз Сергій і Юрій мешкають у Дніпрі, а Борис проживає в Одесі. За два роки розробки друзі вклали в проєкт понад $50 000, каже Сергій. Для цього в певний момент покинули основні місця роботи, щоб повністю зосередитися на створенні біоруки. «Розробка починалася в Одесі, у Бориса на кухні. Ми приїздили до нього на тижні-місяці та разом працювали над роборукою. Зараз у нас друга версія MVP. Перша була аматорською, знайомі називали її «Lego на батарейках», — з усмішкою згадує Юрій. Першу версію біоруки створили за допомогою 3D-принтера, який має Борис і який є ідейним натхненником проєкту. Фото — Борис Головко «Але навіть такий простий зразок — це все ж час і зусилля: електроніка, механіка тощо. Та «рука» не мала подушечок на пальцях, але жести виконувала. Наприклад, вміла показувати панківську «козу», — каже Сергій. Протез, який створили розробники, призначений для українського військового, «кіборга» Івана, який брав участь у боях за Донецький аеропорт. Це поки що тестовий зразок. Наразі Іван користується роборукою, яку йому подарувала держава, розповів Юрій. «Івановий протез I-Limb Ultra коштував понад 1,2 млн гривень. А складається він із „пластмаси та електроніки“. Ми як електронники розуміємо собівартість таких речей», — пояснює Юрій. Фото — «Кіборг» Іван, з яким айтішники тестують розробку Власний біопротез, за словами розробників, вони склали «буквально на кухні». За словами Юрія, ціна їхньої роборуки на сьогодні складає $1500. «Ми — не аматори. У нас багаторічний досвід роботи в IT. Ми — програмісти та хардверники. З продажами продукту нам нелегко, але на сьогодні ми знайшли спеціаліста, яка допомагає в цьому напрямі», — каже Юрій. На сьогодні айтішники мають прорахований бізнес-проєкт, який передбачає будівництво мікровиробництва біопротезів в Україні. Згідно з планом, максимум 1 рік має піти на створення виробництва, а на другий рік планується випуск 20–25 протезів на місяць. Фото — MVP 1 і MVP 2 Згідно з підрахунками, до 24 лютого айтішникам було потрібно $230 000 на рік, щоби побудувати виробництво. Сьогодні ця сума складає мінімум $300 000 на рік. Це перша стадія інвестицій, пояснюють айтішники. Після неї інвестор побачить протестований і сертифікований пристрій. Після неї — перехід до масового виробництва. Наразі винахідники в пошуках інвестора. Поки відбуваються пошуки інвестора, розробники створили банку в monobank для донатів. За перший тиждень зібрали 10 000 гривень. Мінімальна ціль айтішників — $50 000: цього достатньо, щоб закупити обладнання для подальшої роботи над пристроєм. Максимальна ціль — зібрати $300 000. Усі кошти обіцяють спрямувати на розробку біоруки. «Маємо три розміри кисті, як в одязі — L, M, S. Але сам приймач культі — це індивідуальна річ. Кожний пацієнт має травму різного розміру і тяжкості. Протягом 3–5 років культя всихає і змінюється. Увесь цей час ми працюємо з пацієнтом», — розповів айтішник. Юрій додає, що в майбутньому винахідники планують зробити приймач культі більш еластичним, адаптуючи його під потреби пацієнта. У майбутньому — співпраця з клініками, протезувальними центрами та страховими компаніями, через які можна продавати біопротези. «Найдорожча версія нашого протеза, згідно з бізнес-розрахунками, буде коштувати приблизно $6000. Ціна звичайної версії — до $3000», — розповів Юрій. Айтішник додає, що 70% складових їхнього протеза — українські. Із запуском серійного виробництва винахідники планують збільшити цю цифру, модифікуючи китайські двигуни. Бізнес-вектор проєкту на першому етапі розрахований на українських пацієнтів. На другому етапі майбутній інвестор буде отримувати заробіток від продажу біопротезів на ринку США, Канади та Європи, розповіли айтішники. «Це не просто біопротез, який усі звикли бачити, коли відбувається стискання і розтискання. Це протез, у якому працює нейромережа. Вона постійно навчається, залежно від поведінки пацієнта», — пояснює Юрій. Наприклад, якщо пацієнт іде на кухню, нейромережа чітко знає положення протеза у просторі. Вона буде запам’ятовувати, до прикладу, висоту стола: так пацієнту з кожним днем усе легше буде піднімати з нього стакан. Фото — Versi Bionics «У нас великий ступінь свободи кисті. Те, що є в рідких, окремих аналогах, які коштують сотні тисяч доларів. Нам не вдалося знайти в мережі жодне відео, де б показувалося, як вільно працює кисть», — кажуть Юрій та Сергій. Зазвичай пацієнт практично немає ступеня свободи кисті, кажуть айтішники. «Спробуйте, не рухаючи кистю, щось узяти, і ви приблизно зрозумієте, як це», — додає Юрій. «Німецький протез „кіборга“ Івана зроблено якісно. Ми спостерігали за його роботою. Але з 1,2 млн гривень хочеться більше свободи руху для пацієнта», — каже айтішник.Юрій хвалить конкурента — українсько-американську компанію Esper Bionics. «Це крута компанія, яка вища на 10 рівнів, ніж ми. Вони мають інвестиції, команду, офіс. Зараз ми просто люди на кухні, а вони вже організація», — ділиться думками інженер. Додає, що хотів би ближче познайомитися з командою стартапу і, можливо, співпрацювати з нею. Але ми також знаємо, як зробити протез краще, ніж в Esper Bionics. «Одна з наших майбутніх розробок — сенсори, які будуть сканувати м’язи в 3D. Це забезпечить більш чіткий сигнал від м’язів. Аналогів цього немає у світі сьогодні. Зараз біопротези мають спеціальні міосенсори, які фіксують стиснення-розтиснення. На власну розробку ми додатково шукаємо близько $60 000», — розповідає Юрій. Одне з найдорожчих, що зараз є в розробці — це софт. Майбутня 3D-технологія може дозволити пацієнту зіграти просту мелодію на фортепіано, каже один з айтішників. Головне завдання проєкту — допомогти пацієнтам, які не мають можливості придбати дорогі біопротези, каже Юрій. «Ми бачили дітей і дорослих, які зазнали важких травм. Хочемо повернути їм можливості, які вони мали раніше», — кажуть айтішники. Сергій додає, що в коментарях під його постами військові пишуть, що мають біопротези, якими незручно користуватися. «Наше поворотне зап’ястя — це буде крута річ», — каже айтішник. «За функціоналом наш біопротез за $3000 більш технологічніший, ніж у тієї версії Esper Bionics, яку ми бачимо», — розповів Юрій. Після того, як пост Сергія розлетівся в LinkedIn, на розробників почали виходити інвестори. Але поки що серед них немає того, хто б зрозумів, чим саме займаються інженери. Поки що це ті, хто має підхід «купити задешево і продати задорого», розповіли Сергій і Юрій. «Ми „горимо“ цим проєктом, тому позитивний результат точно буде. Ми хочемо показати, що не лише в США чи Німеччині можуть створювати крутий продукт. А це роблять і в Україні місцеві айтішники». Читайте також на Newssky «Як автоматизація продажів може допомогти „пережити“ економічну кризу» та дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».