Наш веб-сайт использует файлы cookie, чтобы предоставить вам возможность просматривать релевантную информацию. Прежде чем продолжить использование нашего веб-сайта, вы соглашаетесь и принимаете нашу политику использования файлов cookie и конфиденциальность.
Як дітям говорити про смерть з друзями, які втратили найдорожчих? Чого варто уникати, щоб не нашкодити? Та як допомогти дитині пережити втрату? Розбираємося разом з психологинею соціального проєкту «Коло Турботи» ГО «Центр соціального лідерства» Оксаною Степанюк.
Порада 1
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Для того, щоб дитина могла правильно підтримати друга чи подругу, які зазнали втрати, важливо, щоб в межах сім’ї з нею поговорили чесно та відверто про смерть як явище відповідно до її віку. Потрібно розуміти, що діти формують власне усвідомлення про смерть та втрату саме завдяки батькам. Тож якою б складною чи неприємною не була ця тема, дорослі повинні поговорити про це з дитиною та пояснити все доступними словами. Самостійно дитина не може підтримувати друзів, допоки сама повністю не усвідомить, що трапилося та яким чином втрату близької людини переживають інші.
У доступній формі пояснити про те, що сталося, чесно відповісти на всі запитання.
Якщо смерть відбулася в сім’ї друга чи подруги дитини, розкажіть їй про це чесно та дайте відповідь на всі запитання, які у неї виникнуть.
Що почитати, щоб знати як говорити про смерть? Рекомендації від психологині:
Еріксон Ева - «Як дідусь став привидом»;
Разіда Ткач - «50 цілющих казок»;
Світлана Ройз - «Таємниця життя та смерті».
Оксана Степанюк
Порада 2
Батькам варто пояснити дитині, що горювання може проявлятися по різному. На прикладі моделі психологині Елізабет Кюблер-Росс ми знаємо, що у людини можуть проявлятися такі етапи сприйняття смерті:
Заперечення та ізоляція;
Гнів;
Компроміс;Депресія;
Сприйняття.
Ці етапи можуть проходити у довільному чи вибірковому вигляді, і краще, коли дитина готова до різкої зміни настрою свого друга чи подруги і розуміє, що така реакція є абсолютно нормальною.
Якщо дитина буде розуміти усі ці процеси, вона зможе проявити співчуття та підтримку, не лякатиметься та не тікатиме через нерозуміння ситуації. І саме батьки можуть донести це до своєї дитини.
Порада 3
Присутність поруч з дитиною, яка втратила рідних, є найкращим способом проявити свої почуття. У нашому суспільстві ця форма підтримки дуже мало представлена, тож про неї рідко говорять, хоча це надзвичайно ефективний спосіб виявити турботу.
Також дитина може запровадити словесну підтримку: я тебе підтримую; мені шкода, що з тобою таке трапилося; я тобі співчуваю; я дуже шкодую; я поряд; я можу тебе вислухати.
З дозволу постраждалої дитини можна проявляти тактильну підтримку, наприклад: хочеш, я можу тебе обійняти; я можу сидіти поруч та тримати тебе за руку.
Крім цього, можна проявляти мінімально турботливі дії з боку дитини старшого віку, наприклад, приготувати чай чи принести щось смачне другу чи подрузі, які переживають горе.
Коли дитина втрачає когось з рідних, його так само втрачає решта родини, тому дорослі можуть бути не в стані подбати про психологічний стан найменших. Саме тому дітям потрібні їхні друзі, з якими вони можуть розділити горе.
Порада 4
У жодному разі не уникайте дитини, яка втратила рідного. Якщо діти мали встановлені ритми життя – постарайтеся дотримуватися їх. Проте заздалегідь попередьте дитину, що через те, що його друг втратив рідного, він може зараз не мати стільки можливостей гуляти та зустрічатися як раніше.
Порада 5
Не уникайте розмов про втрату, якщо дитина хоче поговорити, поділитися болем – вислухайте.
Забудьте про набір стандартних фраз, яким так звикли втішати тих, хто переживає горе. Це: все буде добре; Бог так вирішив; ти втратив маму, але у тебе є ще тато. Такі вислови лише знецінюють переживання, можуть завдати сильного болю і взагалі відвернути бажання спілкуватися далі.
Якщо діти тісно взаємодіяли, то батьки теж можуть залучатися до цієї підтримки, виражати співчуття, бути поруч. Але завжди давати вибір та повторювати: «Я можу бути тут з тобою, можу говорити та слухати, якщо ти цього хочеш».
Порада 6
Впроваджуйте культуру турботи й підтримки в родині та вчіть цього дитину. Таким чином, ваша малеча на інтуїтивному рівні знатиме як допомогти тим, хто цього потребує.
У силу того, що зараз в Україні йде війна, діти з 6 до 10-12 років можуть переносити чужий досвід на себе. Це може проявлятися у сильній тривозі за батьків, дітям можуть снитися жахіття або вони відчуватимуть сильну прив’язаність до рідних. І якщо родина не має ресурсу впоратися з цими проявами самостійно, тоді варто звернутися до психолога, оскільки така тривога може лише зростати і згодом призвести до ще гірших наслідків.
Щоб зрозуміти, чи потрібна вашій дитині допомога, пройдіть тест та дізнайтесь чи є у вашої дитини
ознаки стресу
Якщо ви чи ваші діти потребують психологічної підтримки, звертайтеся на безкоштовну гарячу лінію «Кола турботи» — 0800331391 або пишіть нам в наші соціальні мережі @care_circle_ua
КОЛО ТУРБОТИ – це кваліфікована психологічна допомога дітям від 0-12 років та їхнім батькам, які пережили психотравмуючі події під час війни. Психологи проєкту допомагають усім верствам населення, навчають, як простими словами говорити з дітьми про бойові дії. Надають фахові поради, як подолати посттравматичний стресовий розлад та виростити дитину здоровою і щасливою.
